Черемш. Мельду́ю поко́рне. Честь имею доложить. Франко.
Мелька́ти, ка́ю, єш, одн. в. мелькну́ти, ну́, не́ш, гл. Мелькать, мелькнуть. І хвіст мелькнув. Ном. № 1890.
Мелька́тися, ка́юся, єшся, гл. Касаться, соприкасаться. Пола з полою мелькається, побратим з побратимом на здоров'є питається. Лукаш. 61.
Мелькну́ти. См. Мелька́ти.
*Мелькома́, нар. Мельком. Коли б побачити хоч здалека, хоч одним оком, хоч мелькома. Мирн. I. 27.
Ме́льник, ка, м. Мельник. Ой мельнику, мельниченьку, змели мені пшениченьку. Чуб. Ме́льника піти́. Полететь кувырком. Я його як ударила (гуся), так воно мельника й пішло. Ромен. у. Ум. Ме́льничок, мельниче́нько.
*Мельникува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть мельником. Пир. у., Конон.
Ме́льничка, ки, ж. Жена мельника. Ой мельничко, круподерничко, позич мені ступки, обідрати крупки. Грин. III. 654.
Ме́льничок, чка, м. Ум. от ме́льник.
Мельничу́к, ка́, м. Сын мельника, помощник мельника.
Мельну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. от моло́ти. Язичок мельне, та й у кут, а спину натовчуть. Ном. № 1122.
Мельчко́м, нар. Мельком. І в голову йому не клалось, щоб з ним так бачитись мельчком. Котл. Ен.
Мелю́с, са, м. Искажение собственного имени: Миус — река и прилегающее к ней урочище. В думе: І до байраків, до мелюсів добігали, і тернові віття, верхи стинали… Далі з байраків, із мелюсів вибігали. АД. I. 108. В других вариантах: Міюс или Міус. Стали вони до Міуса, до байрака добігати и т. д. Потебня. III. 122.
Мелю́чий, а, е. Мукомольный. Мелючий млин. Вас. 172.
Ме́ляний и ме́лятий, а, е. Молотый. НВолын. у.
Меля́са, си, ж. Свекловичная патока.
Меля́ти, ля́ю, єш, гл. Вилять, вертеть. Моє теля хвостом меля.
Ме́лятий. См. Ме́ляний.
Ме́мель, ля, м. ? Бідний батько схватив удруге мемеля од парубків (= побито його) і пішов плачучи додому. Гринч. II. 172.
Ме́ндель, ля, м. Маленький снопик хлеба. Ум. Ме́ндлик. См. Ма́ндель.
Менджигува́ти, гу́ю, єш, гл. = Манджува́ти. Козел. у.
Менджува́ти, джу́ю, єш, гл. Постоянно меняться; барышничать посредством промена. Менджує, як циган кіньми. Н. посл. *Любив дуже менджувати кіньми. Мирн. ХРВ. II. 234. *Любила Параска уборами менджувати. Мирн. I. 187.
Менджу́н, на́, м. Барышник, занимающийся меной лошадей. Найшов менджуна: продавай, кажу, мого коня аби кому. Лебед. у.
Мендиве́шка, ки, ж. Насек. вошь. Вх. Пч. I. 7.
Ме́ндлик, ка, м. Ум. от ме́ндель.
Мене́ний, а, е. Поименованный, названный. У мененому селі жінка вдова злюбилась з парубком. О. 1862. II. 57.
Мензе́ря, рі, ж. Дойная овца. Херс. г.
Мензи́рь, ря, м. Род овечьего сыра.
Мени́ни, ни́н, ж., мн. Именины. Мир. ХРВ. 109. У пана менини. Мнж. 107.
Мени́нник, ка, м. 1) Именинник. 2) День ангела. Прийшов менинник багатого; він наззивав повну хату гостей. Гринч. I. 179.
Мени́нниця, ці, ж. Именинница.
Менке́т, ту, м. Манжета. Сборки на рукавах женской сорочки у кисти руки. Гол. Од. 20. Желех.
Ме́ння́, ня́, с. Имя. На ме́ння. По имени. На мення не знаю, як його звуть. Конотоп. у. Ум. Ме́ннячко. Та два сини вродила, сама меннячко дала. Чуб. V. 923.
Мення́ти, ня́ю, єш, гл. Именовать. Як вони себе менняли, чи святими, чи як, — не знаю. Павлогр. у.
Мент, ту, м. Миг. У-мент. Вмиг. Сів на хазяйського коня, в-мент придув із горілкою. Драг. В один мент одно за 'дним переміняється. Г. Барв. 466. *Изредка употребляется и в женском роде: У тій ме́нті. Сию минуту. Знала б, у тій менті вигнала б. Крим.
