дує північною армією у війні з південними гнобителями чорношкірих рабів.
Чорний Джо та хоробрий Пруслінг, за прикладом свого вождя, так само спали, ганебно кинувши варту. Вони знали, що вождь не розстріляє їх, бо хто-ж тоді буде нести його тіло на врочистому похороні? Через це південні рабовласники могли вільно швендяти преріями, не боячись хоробрих вашингтонців.
Генерал Гетерас спав у позі людини, що її раптово засипала вулканічна лава. Правицю од ліктя він підніс у гору, а пальцем лівої руки уперто указував на образи, відкіля лунали мінорні трелі…
Лямпа блимала на засмальцьованому столі і кислооким світлом освітлювала героїчний малюнок у розгорнутій книзі.
На малюнку тому американський генерал у кепі, що була схожа на салотовку, повернуту догори дном, падає з коня. Два солдати уніформи північної армії, часів визволення негрів, підхоплюють його. З чагарника, як од запалених кізяків, клубиться дим ворожих гармат, а військо генерала Гетераса вишикувалося, як на сеансі у провінціяльного фотографа.
Під малюнком підпис: «Смерть генерала Гетераса».
Тарган зупинився на гострій клинцюватій бороді генераловій і задумливо поворушив вусами, — видимо, і він співчував горю вашингтонців.
Лямпа заморгала од жалю, тужливо закоптіла і погасла, вражена трагізмом дії.
Чорна ніч прерій остаточно захопила цей освітлений куток і дощ, святкуючи перемогу своєї спільниці, дужче затарабанив у шибки.
Генерал Гетерас тримав у сні шаблю, що в пітьмі нагадувала шматок іржавого залізного обруча, а під подушкою його лежав вірний бойовий пістоль.
