німці нас захоплять. Ну, й чорт з ними! Хіба, приміром, мені не все-одно, чиї чували таскати? А ти, Лейбо, жид і будеш жидом в німців, і в Росії… І шана тобі, як сіркові в ярмарок…
Лубенський напружено думав.
— Ні, заслужу „Георгія“ — до університету приймуть, — промовив він з переконанням.
— Ех, ти!
На батареї пристав до них Голубенко, вони разом рушили до лінії шанців.
Непривітно прийняла їх чорна паща редуту.
— Артилеристи?
— Так…
— Ваш бліндаж праворуч…
Чайка, Лубенський і Голубенко розташовувалися на новому місці.
Редут № 16 сполучав дві лінії шанців, що сходилися під гострим кутком, випинаючися наперед до німецьких позицій. 3 редуту можна було боронити лінії шанців од ворожих наступів, бо поле спереді та з боків було відкрите для кулеметного та рушничного обстрілу. Вороже командування добре розуміло вагу редуту в справі оборони, і тому вся артилерія добре пристрілялася до цієї круглої земляної фортеці з глибокими блиндажованими сховищами.
