Хто займається студіями словянських мов, той знає далеко більше таких точок, в яких словянські мови відступають одна від другої, а не тільки сих 10. Наведені признаки не відповідають також вповні дійсности і не є так занадто характеристичні. Але у всякім разі Добровський зробив початок дійсно наукового трактування таких питань і се його велика, безперечна заслуга.
Разберім сі точки докладніще. 1. А. раз - Б. роз (разум-розум). Вже в супрасльській рукописі, мова якої належить у Добровського до розряду А., дуже часто подибується не раз, а роз: розбити, розбонникть, розвь, розличень, розмьслити і т.д. Тепер ми знаємо, що і раз і роз треба виводити із спільного коріння otz. І так колись увесь словянський нарід говорив. Але настала пора, коли сему народови стало невигідновимовляти звуки р і л безпосередньо перед иньшою шелестівкою, бо в такім разі мусіло-б таке р і л замикати склад, а замкнених складів не любили тоді Словяни. Отже показалася потреба сю звукову групу якось змінити і таким чином повстало роз побіч раз, а чого пізніще перемогло у одних роз, у других роз (пор. Smal-Stockyj-Gartnar: Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache. 19). Вже Востоков вказав на невірність сього спостереження. Оскілько на нього при клясіфікації словянських мов треба звертати увагу, побачимо пізніще. Ми тілько мусимо тут визначити, що так поєдинчо справа не стоїть, як се собі уявляв Довровський.
2. А. из - Б. ви: І сеї точки не можна приняти за характеристичну признаку одної групи словянських мов супроти другої. Вже в найстарших памятниках церковнословянської мови, яка прецінь належить до розряду А., подибуєм не тілько из, але також ви. Так н. пр. в Псалтирі Синайській: вьгнати, вьдомити, а в пізніших памятниках: вьлазити, вьмєсти, вьрвати, вьгнать і т.д. І тепер подибує ви- в групі а, а так само в групі Б маємо не тілько ви-, але і из. Н. пр. польське zbyt, zbawic і т. д. В сих річах одиноке становище може бути правильне, а саме: Усім слов. мовам було колись знане і из і ви-, але треба знати, що одні слова і форми зникають, другі перемагають, бо і між словами і формами мови йде боротьба за існування. І так в одній групі мов перемогло ви-, а в другій из. Отже і сеї прикмети не можна класти в основу поділу.
3. А. л епентетичне - Б. - Се тичиться сполуки губних шелестівок з йотованими голосівками, яка в певній добі почала
