Педрілльо, який, в свою чергу, закоханий у служницю Ельвіри — Марину. На фермі на Федеріго чекає його улюбленець — мисливський сокіл.
Картина друга. Ельвіра — заможна удова, вона занепокоєна здоров’ям єдиного сина, а кохання Федеріго її не цікавить. Однак Марина не проти того, щоб прихилити серце своєї пані до Федеріго: адже він — господар Педрілльо, до якого гарненька служниця не байдужа. Дія закінчується комічною сценою з двома лікарями, викликаними до хворого сина. Марина хоче відучити свою пані від надмірної довіри до лікарів — і сама удає хвору. Лікарі впіймалися на цю вигадку і влаштували запеклу суперечку за те, як саме лікувати «хвору». Тільки поява Ельвіри припиняє їхню сварку.
Федеріго повертається на ферму після вдалого полювання й дякує соколу, без якого йому довелося б жити надголодь. На фермі Федеріго розважають Педрілльо і старий солдат Грегуар з донькою Жаннеттою. Але й вони не можуть розвіяти його смутку. Раптом з’являється Ельвіра з Мариною. Щасливий Федеріко розпоряджається накрити обід. Його нітить одне — на вбогій фермі ніде знайти гідного почастунку для такої гості!
Панів розважають піснями Жаннетта і Грегуар. Врешті з’ясовується, для чого насправді прийшла Ельвіра – вона хотіла попросити Федеріго віддати свого знаменитого сокола, щоб той розважив її хворого сина. Однак Федеріго зізнається, що сокола вже немає – він наказав засмажити його на обід, оскільки не мав більше нічого, щоб запропонувати до столу. Жертва нещасного птаха справляє на Ельвіру доленосне враження – тепер вона кохає Федеріго. Вони співають любовний дует, йому вторить і освідчення в коханні слуг — Марини і Педрілльо. У фіналі всі шестеро дійових осіб оспівують любов.
Література
Гозенпуд А. Сокол (http:/ / www. classic-music. ru/ faucon. html)// Оперный словарь.
Корній Л. Історія української музики, част. 2: 2 пол. XVIII ст. – Київ – Харків – Нью Йорк 1996, 1998, 2001.
Доброхотов Б., Д. С. Бортнянский. – М.-Лен., 1950.
