яка у співдії з мелодією відтворює й повертає первісну силу художнього впливу, притаманну оригіналові. Зрозуміло, вокальним перекладом як мистецтвом, технікою еквіритмічного та еквіфонічного перекладу володіють лише одиниці. Тим важливіше знати й пропагувати їхній доробок.
Сприйняття музики – процес інтимний, під час якого мелодія та поетичний текст торкаються глибинних структур мозку. Якщо туди, в таємничі глибини підсвідомості, інколи й може проникнути слово (слідом за повсюдно проникаючою мелодією), то лише слово рідної мови. Іноземні мови людина опановує в дорослому віці раціональним методом (свідомо вивчає граматику, лексику, фразеологію тощо), тому вплив іншомовного тексту переважно не йде далі свідомісті, тобто торкає лише верхній шар інтелекту. Щоб увійти в більш глибокі душевні сфери, мусимо оперувати тією мовою, що засвоєна була людиною в ранньому дитинстві й укорінена у підсвідомості. Така властивість притаманна лише рідній мові (німецькі лінгвисти вживають термін Muttersprache, «материнська мова»). Під час сприйняття музичної композиції відбувається позасвідоме засвоєння сенсу, що його несуть фонічно-інтонаційні елементи музичного тексту; той самий позасвідомий механізм діє під час сприйняття вербального тексту вокального твору. Тому принципово важливою слід вважати доступність шедеврів світового вокального репертуару для кожної людини – її рідною мовою.
Наприклад, вокальна спадщина Ф. Шуберта (як і Р. Шумана, Р. Вагнера, Й. Брамса, інших німецькомовних авторів) має бути рівно доступна не тільки для австрійців та німців, але для всіх, незалежно від раси, громадянства й мови. Можливість безперешкодного доступу до скарбів музики Шуберта варто було б вважати одним із невід’ємних прав людини. Забезпечується те право виданнями вокальних перекладів. З піснями Шуберта працювали численні російські перекладачі, чиї імена навіть не всім відомі (І. Тюменєв, В. Коломийцов, Ем. Александрова, С. Заяіцький, Д. Усов, Дм. Сєдих, М. Комарицький). Були серед перекладачів пісень Шуберта знані російські поети: Б. Пастернак, М. Заболоцький, О. Кочетков, С. Маршак (Усіх їх залучила до цієї справи піаністка Марія Юдіна). Незавершені спроби перекладів Шуберта – один з останніх епізодів творчої біографії Марини Цветаєвої[1]. Українські переклади пісень Шуберта виникли здебільшого в 20-ті роки ХХ століття зусиллями групи поетів під керівництвом Дмитра Ревуцького. Для прикладу наведу україномовний текст пісні Шуберта «Ave Maria» в перекладі Бориса Тена з Вальтера Скотта (для більшості читачів цей диво-переклад, віртуозно прилаштований для співу, є невідомим, бо надрукований був лише у малотиражній збірці «Вокальні ансамблі» – Київ, 1970):
- ↑ Див.: Ганзбург Г. Шубертовские переводы Марины Цветаевой // Ганзбург Г. Статьи о Шуберте. – Харьков: 1997. – С. 20-25.
