Сторінка:Сон князя Святослава. Драма-казка у 5 діях. Зі вступом і примітками Петра Ол. Коструби. Львів, 1929.pdf/31

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

ЯВА О в л у р.

Кунаш

II.

(на коні сцену.)

чвалає

через

Овлур. Кунаш

Стій! Хто ти є? (шарпає коня.) Ой лишенько! Розбійник! О в л у р (наближається.) Злізай з коня! К у н а ш (тне його нагайкою.) Ось на тобі: злізай! (Б є коня острогами, й пускається тікати.) Овлур.

А! Ось як ти! Так на тобі іза це! (Кидає за. ним копям.)

К у н а ш (за аценою.) Ой! Ой! Ратуйте! (Чути тупіт кінських копит.) Овлур. А! Значить, дістав! Тепер чень не втече мені. Там далі Під Мостом пару хлопців моїх є, То переймуть коня. А може той їздець упав де близько тут? Здавалось, Що щось мов гепнуло. Піду, погляну. (Відходить.)

ЯВА

III.

{ Хвилю сцена пуста. Темно. Грттть і 1блис­ кає. З противного боку входить князь, спи­ сом пащупуючи дорогу.-) К н я з ь . Ну, злий мабуть розбійник з мене буде! Лиш що за браму міста перебрався — І як це сталось, що ніхто не бачив, То й сам не знаю! Брама на етежінь

Розчинена була! От-би Половцям Або Всеславові набігти! Ну, Та я про те вже завтра з вартовими Порозмовляю! Тільки що за браму Я вибрався, аж разом так стемніло, І грім загоготів і чимсь таким Повіяло в повітрі, чимсь таким, Мов запах трупів! Аж Мені мороз Пройшов по тілі. А мій кінь нараз Як шарпнеться, як кинеться тікати, Як кинеться скакати, та в боки, Немов скажений, битись!... Що вже я З ним Сорикався! Бідний'Кінь! Страшно Щось мґусів бачити перед собою, Бо трясся весь і так пищав, НемЬв у вовкових зубах. Аж врешті Разом як шарпнувся, я стратив рівновагу І впав, а він, що вискочити міг, Втікати кинувся і щез за хвилю. Я впав на пень якийсь-то головою І довго там, здаєсь, чмелів я слухав, Аж поки знов прийшов до себе. Ось І перша вдача в розбійницькій штуці: Мій кінь пропав, а голова тріщить. (Зупиняється крс& дуба.) Та де-ж це я? Хоч око вийми! Темно, Лиш шум стоїть глухий, мов моря рев. Здається, ліс довкола! Так, ось видно Якесь грубезне дерево. (Щупає дуб) Еге, Я в лісі. От тобі й талан злодійський! Замість піти та грабувати других, Я швидко й сам розбійникам у руки Попасти можу! Та куди його Тепер іти? Хоч вбий мене, не знаю! Ще хочби кінь був, я би попустив Йому вудила, хай іде як знає!