Сторінка:Сон князя Святослава. Драма-казка у 5 діях. Зі вступом і примітками Петра Ол. Коструби. Львів, 1929.pdf/35

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Тобі піддавсь живцем! ( Видобуває ніж- і хоче пробитись.) Князь

(хапав його за руку.) Безумний! Стій! Так ти Овлур? Скажи! Овлур. А вже-ж Овлур. А ти хіба чував про мене що? К н я з ь . І не одно! Овлур. Хто-ж ти? Князь. Про це потім Дізнаєшся. Тепер скажи мені, Що ти тут робиш? Овлур. А ось бачишсам Прогнав мене наш князь, в'ідняв мені Все, що я мав, усе чим жив на світі — Так що-ж мені було тоді робити? Я скликав гарних хлопців кільканадцять І заснував собі отут у лісі Своє осібне князівство. Князь. Своє... О в л у р . А так! На їх закони та прикази Ми плюємо, а хто з них в наші руки Попадеться, той певно легчий вийде Чи то кишенею, чи навіть кровю. К н я з ь . Значить, ти став... Овлур. Ватажко розбишак. Дарма, Мій друже! Чоловік хапаєсь, За що лиш може. А хто тоне, кажуть, Той і за бритву вхопиться рукою. От так 1 я. Князь. Ну, Богу мому слава, Що дав мені зустрітися з тобою! О в л у р . Чому-ж це так? Князь. Чи бачиш, я оце На тім самому шляху, що і ти. Овлур. Це що ти кажеш? Ти-б хотів.. . Князь. Пристати

До твоїх хлопців — це моє бажання. Воно мене сьогодні й завело Сюди в той ліс. Овлур. Яка-ж тебе причина На це напхнула? Князь. Князівська неправда. І я ізгой! Зруйнований мій дім, Побиті слуги, згибли жінка й діти! И моє 'імя з ряду живих істот Ізмазане, а честь моя і слава Затоптані в болото. Що на мні — Це й є моє усе добро ! Цей меч, Це вся моя будущина. Ну, що-ж, Приймеш мене до себе? Надіюсь, Що сам ти бачив пробу, чи тобі Рука моя і меч придатись можуть. О в л у р . Дай руку, друже! К н я з ь ( подає руку.) Ось моя рука! Овг і у р. Та хто ти? І за що таке страшне На тебе лихо впало? Князь. Ох, даруй! Занадто сйіжі ще ті люті рани У моїм серці! Надто ще болить Моя душа, щоби уста могли Спокійно все те розповісти! Овлур. Бідний! Я розумію мовчанку твою І докучать тобі не буду! В нас Устрій свобідний. Хочеш — говори Імя своє і всі свої пригоди, А хочеш, то мовчи. До твого серця Нам мало діла! Князь. Я перед тобою Таїтись не гадаю... Тільки нині... О в л у р (стискає його руку.) Досить, досить! Я розумію! Князь. Ну,