То й зловлять.
Дуже гострий князь тепер У Київі, а вже для нас, злодіїв, Розбійників зовсім без милосердя. К н я з ь . Погано це. 1 розбійник. Для нас погано, певно! Та люд по селах і містах за те Благословить князя. 2 розбійник. Для нас погано! Сиди в лісах! Та я вже, сяк чи так, Колись та вирвусь! Хоч на певну смерть, А вирвуся, щоби рідню побачить. К н я з ь . Ей, чень то ще так страшно це не буде! ЯВА
IX.
Т і самі й О в л у р . За сценою тупіт коней. Овлур
(кличе за сценою.) Гей, ви там! Чи готові? Розбійники. Вже готові. О в л у р (входить.) Гайда на коней! Двадцять кроківз-заду За нами! Перед замком зупиніться У скритім місці. На мій свист біжіть До мене. Р о з б і й н и к и . Ми це знаємо, ватажку. (Входять.) О в л у р . І нам пора, Ставуре! Князь. Де-ж мій кінь? О в л у р . Ось тут край шляху, разом з моїм. Князь. Ну, Пора в дорогу! Ти провадь! Овлур. Дай руку! (Бере його за руку. Князь нащупує рати щем. Оба відходять.) Заслона
спадає.
Д І Я ТРЕТЯ. (Спальня в замку Тостомисла. Ніч. При дверях два хЛопЦі зі смолоскипами, перед іконою лямпо.) ЯВА
І.
Т о с т о ми с л, П у т я т а , б о яр е , в о я к и , сЛуги. (С луги виносять із сусідньої кімнати оружжа, мечі, кульбаки, ратища й подають Го(шомислові, а той роздає їх по 'черзі бояраШ та воякам.) Г о с т о м и с л (до вояка.) Тобі меча потрібної? Вояк. Так, меча! Г о с т о м и с л (дає.) Ось на! Гартований в Тмуторокані! Носи його на славу! (Вояк відступає на бік, пальцем про буючи вістря.) Ось є панцир! Кому потрібний? Путята. Дай мені! (Бере й надіває.) Гостомисл. Ось спис! В о я к . У мене ще немае списа! Гостомисл. На! (Д ає.) Ну, всі воружені? П у т я т а . ( озираєсь.) Здається всі.
