Сторінка:Сон князя Святослава. Драма-казка у 5 діях. Зі вступом і примітками Петра Ол. Коструби. Львів, 1929.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Особи Франкової драми всі фантастичні; імена їх зачерпнув автор переважно з устної словесности (билини), крім деяких, які хоч знає українська історія, то в поданому часі дії (початок XII стол.) вони є анахронізмами (Святослав, Всеслав, Добриня і др.)

Не будемо тут давати оцінки твору; зазначимо лише, що автор через уведення нових осіб і сцен, незнаних німецькій поемі, старався заповнити браки композиційні, що випливали певно з компілятивного характеру німецької епопеї. Для кращої експозиції драми введено постать Предслави, для тіснішого повязання з акцією заанґажовано ватагу Овлура до оборони княжого замку і т. д.

Провідна ідея твору характеризується найкраще словами Овлура, що набирають особливого значіння через уміщення в останньому вірші:

»Хай згине, хто кровавить Русь роздором«!

* * *

Крім тексту »Karlmeinet-а« маємо як причинок до ґенези »Сну князя Святослава« один лист Івана Франка[1] настільки характеристичний для цілої Франкової творчости, а з окрема для цеї драми, що годиться тут подати найцікавіше з нього. »Я вдачею своєю далеко більше романтик, ніж реаліст. Всі річи реального змісту, які я писав, справляли мені приписанню далеко більше муки, прикрости, зденервовання, ніж ті романтичні »скоки«, при котрих я просто спочиваю душею. Таким (від)починком, такою рекреацією був для мене й Святослав. Впрочім… тема сама, взята зі звіс-

  1. До Мих. Драгоманова — з 13. III. 1895.