ного середньовічного Dit de l' empereur (у мене з німецької версії в поемі Karlmeinet) видавсь мені високопоетичною. Та се, звісно, мій особистий суд. Мені ходило, щоб зробити річ здатну для сцени, а надто таку, при котрій би я не мав тих обридливих драч із цензурами, які мусів переходити з моїми драмами з сучасного життя…«
Стільки говорить про ґенезу свойого твору сам Франко. Крім того, додана до першого книжкового видання »Посвята« каже заключати ще про инші психольоґічні чинники, що причинилися до написання драми, про якісь анальоґії між фабулою твору і власним життям. Але які це були звязки, які асоціяції чи рефлексії будила в душі поета стара історія, вичитана в середновічній поемі, цього досі ніхто не вияснив — і покищо вияснити не може, поки не буде зібрана й докладно вистудіювана ціла рукописна спадщина поета, його кореспонденція й инші памятки.
