спеціяльна праця не може перейти понад загальними визначеннями саме щодо мети навчання, щодо загальних дидактичних засобів, пануючих напрямків вчення, духових інтересів часу — це все повинні мати на увазі й усі спеціяльні науки, і вони завжди стоять на ґрунті загально дидактичних поглядів і вчительських думок.
І освітна праця залежить від уміння приладнатися до цих положень не меньше, як 1 від опанування самим матеріялом; колєктивна праця без єдної керцівничої ідєї кінець кінцем утрачає свою суцільність і стає аґреґатом. І найголовніщі вимоги сучасної дидактики кладуть натиск на загальне, на суцільне, і стоять у помітному протиріччю до спеціяльних висновків. Тепер не так іде про методичне збудування поодиноких предметів навчання, як про надання їх взаїмним відносинам вартости, про правдиву оцінку їх прав, що дало би можливість рівним наукам та умілостям, з яких окладається освіта, укластися в добірну систему для загального впливу на навчання. Наші шкільні пляни страждають од накопичення: предметів, од браку дидактичного їх розподіленням.
Дидактика має певну проблєму й завдання, має для них своє певне коло дослідів, але має також і низку наукових предметів, що мають нахил до спеціяльного розгалуження. Кожний спеціялист щодо свого предмету має право вимагати, щоби прислухались до його голосу Й сам він мусить засвоїти всі загальні вимоги й положення. Коли ж дидактика хоче стати (як її розуміли в часи Ренесансу) мистецтвом навчати, то вона мас уреґулювати всі предмети навчання, вона повинна опанувати всі навчанням, щоб установити закони для всіх предметів; без такого практичного орґанізаційного змагання вона звужується до простого знаття — як вчити — Bildungskunde. Вона постійно мусять ставити перед собою для розвязання широку проблему — як знання, науку перевести в навчання, якими засобами передати в духову власність зміст того або иншого знання. Щоб зрозуміти це переведення науки в освіту треба одразу визначити головну точку, щоб цей процес перевести на якомунебудь предметі і прийти до висновку, який саме инший предмет до нього найближчий. Так дидактичні засоби можуть бути вивчені на певному матеріялі, щоби призвичаїння не стало шабльоном, але лише ключем до зрозуміння переведення навчання на ріжних теренах. І це саме головне й найтяжче завдання дидактики, щоб предмети
9
