В Одесі я застала Олександра в повному захопленні статистикою. В Одеськім повіті було стільки свого, нового, індивідуально характеристичного і в мішаному складі населення, і в природних умовинах, що зовсім нічого не маввін спільного з повітами Чернигівщини. Для опису його заклався вже цілий гурток статистиків, що так само, як і в Чернигові, провадив працю колєґіяльно, і статистики часто збирались у нас у наших маленьких двох кімнатах.
Із цих статистиків я найближче якось відразу зійшлася з Ол. Ол. Бравнером. Молодий, енергійний, він щойно скінчив одеський університет, був завзятим орнітологом, любив природу. Приходив майже щодня до Олександра, завжди делікатно напарфумований, з цукерками для моєї маленької Люби, що її він дуже любив. Перебалакавши з Олександром, що його він щиро поважав, про ріжні статистичні справи, він переходив до нас у другу кімнату, де його зараз же оточували діти. Тут починалися між нами вже інші розмови, про якінебудь літературні або наукові новинки тощо. Скільки книжок він мені попереносив з своєї багатої бібліотеки, з якою радісною усмішкою приносив мені нові праці з поля зоології, якою я тоді захоплювалася, щоб навчати моїх дітей розуміти природу. Протекція Бравнера допомогла мені дістати дозвіл студіювати зоологію в лабораторії відомого професора Ковалевського. Олександер теж полюбив свого молодого помішника за його широку освіту і ясний розум.
В Одесі Олександер звичайно був членом одеської Громади, що прийняла його з великою радістю, і дуже ласкаво привітала й мене. Але не маючи змоги і бажання лишати дітей, я рідко бувала на зборах. Проте всі видатні особи цієї південної філії нашої Старої Громади
