що передала мені без краю добра пані Вовк-Карачевська. Приходили на побачення мої рідні, приносили листи від Олександра, перекреслені жовтими смугами (жандармський перегляд). Ще три місяці продержали
мене в київській тюрмі і нарешті, завдяки старанням мого любого брата, випустили мене »под гласний надзор«.
Тимчасом наші статистики виїхали з Одеси на опис Єлисаветградського повіту, і всі розквартируватися в самому таки Єлисаветі. Це було тоді одно з найкультурніших міст на Херсонщині. Там була гарна реальна школа, кавалєрійська юнкерська школа, там жив наш відомий артільник Микола Левицький, що один із перших зрозумів значіння кооперативного принципу і з захопленням та з великим успіхом засновував ріжні виробничі артілі. Як із кожного новатора, з нього сміялися, висміювали
