кучими надхненними очима. Від часу до часу він промовляв у міській синагозі, закликав жидів зректись усякої експлоатації, перейнятися христіянським братерством і взятися за плуг замість терезів. Він так гарно промовляв, так щиро проводив свої думки в своєму власному житті, був таким правдивим »апостолом нової віри«, що я стала одною з його найщиріших послідовниць. Скоро він запросив мене взяти участь у концерті на користь його гуртка. Я мала грати на фортепіяні і акомпанувати моєму чоловікові. Великі плакати з моїм назвищем скоро розклеєно всюди в місті, вже зробили одну репетицію, але в самому концерті не довелося нам узяти участи. За день до концерту, перед обідом прибігає додому дуже схвильований Іван Тобілевич: »Ой лихо, — каже моєму чоловікові, — Софію Фед. поліція шукає, а коли я сказав, що ви у мене живете, на мене накинулись, як це я не дав знати ані в поліцію, ані до жандармського управління, що така політична »піднадзорна« живе в Єлисаветі«.
— От, бачите, каже Олександер Ол., хіба-ж я вам не казав, що моя жінка піднадзорна, і треба про її перебування в місті повідомляти начальство, а ви тоді ще сміялись та казали: »я сам начальство«.
— »Аджеж начальство, я ж секретар поліції! Коли я знаю, хто в мене живе, то чого ж більше, аджеж не втече від мене Софія Федорівна!«.
Зараз після цієї розмови прийшов »околодочний« і дав мені прочитати наказ жандармського полковника, який вимагав, щоб я за 24 години виїхала з Єлисавету, бо »це місто на положенні особливої охорони, і в ньому не можуть жити політичні, що знаходяться під гласним поліційним надзором«. Ніякі прохання продовжити мені термін виїзду, бо ж я з дітьми не можу так скоро зібратись, не мали жадного успіху і на другий день я мала все таки виїхати, але куди? Ціла Херсонщина була на »особливому положенні«, найближче місто, ще не взяте в цю залізну сіть, був Катеринослав. Ми й вказали його упертому поліцаєві, і він мав мені виставити особливий папір: »проходное свидѣтельство«, що з ним я могла б виїхати.
Засумували ми з Олександром Ол. Це вигнання пророкувало нам довгу розлуку, бо Олександер мав описувати Херсонщину, куди мені не було доступу, хоч
