рисейка з хитрючими очами і солодким голосочком. Як вона кричала і грубо поводилася зате з тим кримінальним жіноцтвом, що сиділо в других 2–3-ох кімнатах! Двір був малесенький, і туди мене випускали на проходку, але з нього нічого не було видно. Тільки раз на день відчинялись ворота, і два арештанти в супроводі тюремного вартового приносили хліб та інші харчі й ріжні папери й накази. Кілька разів разом із харчами арештантам удавалось мені передати записки від Енґеля, його скоро після мене арештували. Арештанти ніколи не зраджували ані його, ані мене, і взагалі по всіх тюрмах, де мені прийшлось сидіти, кримінальні арештанти ставилися до політичних із симпатією. В катеринославській тюрмі мимоволі приходилося бути в найближчому контакті з кримінальними жінками. Компанія досить неприємна: проститутки, дрібні злодійки, що крали дрова на пристані, одна-дві за вбивство чоловіків, а переважно безпашпортні, що їх уже ціле життя майже пересилають з міста на село, з села до міста, з тюрми до тюрми. Одного разу нагнали до нас цілий циганський табор із дітьми. Патлаті, напівголі вони здійняли страшенний галас, лаялись, билися, гризлися.
У дверях в моїй камері, що були завжди замкнені, були, на жаль, великі щілини, і через них до мене лилися всі аромати кримінальної камери, всі розмови її мешканців, приправлені ой якими виразами! Тиша і спокій наставали лише вночі, коли тяжкий сон давав єдину втіху цим безталанним, забутим Богом і людьми істотам. Іноді ввечері, коли нас усіх остаточно замикали на ніч, і ми знали, що противна надзирателька вже не загляне до нас, ми сідали з обох боків під моїми дверима, і або вони оповідали мені свої невеселі життєписи[1], або я їм читала з »Кобзаря«, а перед Різдвом — євангеліє. Слова любови і всепрощення проникали в нетрі їх змучених сердець, бо я чула часом, як дехто з них плакав. Моя доля була, мабуть, краща ніж їхня: місцеві жандарі ставилися до мене дуже добре, мені дозволяли мати приладдя до писання, давали книжки з місцевої громадської бібліотеки, дозволяли побачення з рідними. Все це я завдячувала сестрі мого чоловіка Лиза-
- ↑ Два мої тюремні нариси були навіть надруковані в »Одесскомъ Вѣстникѣ«: »Дѣти тюрьмы« і »Дунька Криворучка«.
