лали по нас повіз, і ми зоставались у них з суботи аж до понеділка.
Щодо археольоґії, то нею однаково захоплювався і Олександер і Георгій Львович. В домі Скадовських було повно археольоґічних нахідок з місцевих курганів, всі в найліпшому порядку систематизовані, визначені. Наприкінці літа 1884 р. по жнивах вирішили під проводом Олександра розкопати ще одну могилу недалеко від садиби Скадовських. Це була дуже цікава операція: Олександер встановив усі поверхові обміри, позазначав, як і де почати копати. Розкопану землю з верхніх шарів землі, де ще нічого не могло бути, вивозили парою волів. Коли наблизились до материкових шарів, почали обережно, майже руками пересипати землю і знаходили в ній або окремі кістки, або дрібні бронзові, золоті речі, черепки, а чим глибше, тим все цінніші знахідки, — чудову грецьку амфору, майже цілий кістяк у непорушеному ще положенні. Наші археольоґи дуже тішились, бо хоч Скадовському і часто траплялося знаходити в своїх розкопуваннях цікаві кістяки, але миші та інші земляні звірята звичайно так порозворушують землю та порозтаскують окремі кістки, що не можна встановити первісного положення, в якому лежав кістяк. Весело верталися всі з могили з такою багатою здобиччю, а на другий день Олександер із Скадовським удвох систематизували матеріал, написали про нього старому Антоновичу, подали відомости до часописів.
Взагалі дім Скадовських був маленьким культурним центром. З українством вони, як і все велике панство наших часів, не мали нічого спільного; ще хіба Микола Скадовський мав до нього трохи більше симпатій. Але як і всі люди, що мали ближчі зносини з Олександром, вони почали цікавитись цією справою, підтримували її — дуже таємно, грошима, на земських зборах не виступали проти (і то вже було добре)! Але щодо загальної культури, то вони були люди поступового лібералізму, мали гарну народню школу, до своїх селян ставилися добродушно і, будучи дуже багатими людьми, не присікувалися до них за дрібниці. »Я так боюся підходити до вікна моєї кімнати, що виходить на двір, жартуючи казала Марія Петрівна Скадовська, — боюся побачити, як у нас що-небудь викра-
