в Орель, і місце, де ці дві річки зливаються, надзвичайно гарне. Яка це була радість для дітей, коли дядько возив їх човном! Високі очерети ховали Багату від її власних берегів, зате там, де вона вливалася в Орель, обидві річки широко розливалися зеленими лугами.
Ми пробули у Лизавети Ол. тижнів шість. Мене кортіло розпочати вже своє харківське життя. Хоч Гордієнки, і старий і його вже немолода незамужня дочка Олександра Ігор. ставилися дуже добре до Олександра, але й йому теж уже хотілося вернутися до родинного життя. Він найняв нам у Харкові невеличке помешкання в одного діяльного українця, або як тоді казали, українофіла Шиманова[1], що його родина складалася з трьох синів-гімназистів, дуже милої дочки панночки і цілком непомітної жінки. Після провінціяльного життя в Херсоні я була відразу захоплена подихом великого університетського центру. В Олександра вже була сила знайомих.
Там жили також дорогі мені люди — Єфименки. Я знала їх іще з Чернигова, де вони жили одночасно з нами. У пані Олександри було тяжке горе: Петро Савич, її чоловік був хорий на епілепсію. Страшні напади повторювались так часто, що впливали на його розумові здібности. Годі було йому провадити якусь самостійну працю, а заробляти ж комусь на родину треба було, — 5 душ дітей! І ось Олександра Яківна стала працювати за двох: номінально Петро Савич служив у якомусь банку, але всю його працю, всі папері Олександра забирала додому і виконувала за нього. Крім того писала свої історичні праці, і працювала цілими днями й ночами. Але що значила ця тяжка праця в порівнанні з тими страшними постійними турботами, які вона переживала, стежучи за здоровлям свого чоловіка! — Ні одної спокійної хвилини! Ось він вийшов із дому наче зовсім здоровий, а чогось не вертається довго, може десь на вулиці бється в нападі на чужих руках. Ні вдень, ні вночі не мала вона ні спокою ані
- ↑ Шиманів Андрій належав до найвизначніших представників української інтеліґенції самостійницького напрямку, член української громади в Полтаві в 60. роках, де був учителем історії в кадетському корпусі і за сепаратизм був на засланні, а відтак був адвокатом у Харкові. Родився 1836 р. помер 1901 р. — Ред.
