розпещена дитина вийшла заміж проти бажання матери за молодого Касперова, типового петербурзького карієриста, що грав певну ролю в міністерстві Вітте і мав ліберальний салон перед революцією 1905 р. У Максимовички була племінниця Олена Троцина, з родини ніженських Троцин. Це була вже немолода дівчина з дуже твердими демократичними переконаннями, але з дуже слабими симпатіями до українства, що його вона все ж таки визнавала, як необхідну демократичну течію. Вона любила українську музику, давала гроші на ріжні українські справи, але більше мала нахилу до космополітизму. Була освічена, знала чужі мови і щиро віддавалася своїй праці в школі. Вона і Максимович мали віллі в Криму коло Алупки, куди вони нераз запрошували нас на виноград. Але мені не поталанило ні разу побувати в них.
Я зорґанізувала з дівчатами років 16–17 літературні читання, і тут переконалася, який великий вплив на моральний і інтелєктуальний розвиток може мати добре скерований цикль літературних читань. Я читала їм і Квітку, і Шевченка й, для чужого ока, Турґенєва, а дівчата записували мені свої викликані цими творами думки.
Але що значила наша невеличка жіноча недільна школа перед недільною школою пані Алчевської? Я пішла подивитись на це диво, що про нього писали й так вихваляли знамениті педаґоґи й публіцисти — Аврамов та інш. Великий дім недалеко від Мироносицького майдану, кімнат 10 в 2-ох поверхах, що в них міститься школа та бібліотека, сила персоналу — молодих студентів і студенток і між ними деколи зявляється висока величня постать прегарної жінки з густим чорним волоссям і великими чорними очима, завжди в багатому вбранні. — Це була сама організаторка і директорка школи Христина Данилівна Алчевська, що прославилася не тільки добре поведеною недільною школою, що на зразок її творили потім нові школи і на Україні, і в Криму, і на Московщині, а ще й книгою великої цінности — »Что читать народу«[1]. Алчевську ціла московська
- ↑ Цю книжку склали гуртки вчителів і вчительок з рецензій на ріжні книжки, що їх читали народові, та з записаних безпосередніх вражінь та думок слухачів з приводу прочитаного. Майже вся популярна і клясична література російська пройшла через
