Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/145

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

небудь написати для нього. Я стала працювати над темою »Дніпро«. Взагалі якось відчувалася страшенна ріжниця між цими двома українськими університетськими центрами — Києвом і Харковом. Київ жив якось хворобливо, — то з гарячковим піднесенням, то в нерухомій апатії. В Києві завжди були високі недосяжні ідеали й змагання, завжди політичні конфлікти, страшенна розєднаність громадянства, поділ на ворожі гуртки, верстви. Липки — Поділ — Печерськ — Жилянська — це все цілком відокремлені світи, що не тільки жили кожний своїм власним життям, але й підозріло дивились на розвиток тієї чи іншої осібної частини. Харків не мав високої культурности Києва, але там було значно більше єдности, українська культура там мала свою давню традицію у звязку з університетом, була свобідна від політичних конспірацій, там праця культурна йшла активніше, ширше.

В Києві на той час працювало дві орґанізації — Народня Авдиторія з Андрієвським на чолі і »Общество Грамотности« з Науменком. Вони могли б допомагати одна одній, але відносини їх були в дійсності неприязні, і тільки »Кіевская Старина« обєднувала на своїх сторінках старих етноґрафів, істориків та молодих письменників.

Але недовго цей раз довелось нам пожити в Києві. Опис міста — це була тільки часова праця, а з Харкова закликали Олександра на міський одноденний перепис. І ось на осінь ми знов переїздимо до Харкова.

Одноденний перепис дуже цікавив Олександра Ол., і він закликав для спільної праці декого зо своїх херсонських асистентів, між ними і Льва Падалку. Це була зовсім незвичайна людина, з гарячою, фантастичною любовю до України. Мовчазний, дуже стриманий, він якось умів добре ставитися до людей і оптимістично знаходити в них найкращі риси. Але горе тому, в кому Падалка знайшов брехливість, неправдивість! Тоді він уже не мав до цієї людини жадного довіря. До Олександра Ол. Падалка ставився з надзвичайною приязню. Вони разом обмірковували програми праці, входили в зносини з ріжними міськими організаціями, разом провадили працю. Падалка любив статистику і присвятив їй усе життя. Після Харкова він працював у полтавському земстві. Спеціяліст-історик, він був співробітни-