Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/147

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

хоплювалася Т-вом Грамотности. Я бачила, що вона справді не виявляє жадної прихильности до українства.

Я вчила музики маленького хлопчика, сина д-ра Толочинова. Микола Пилипович був справжнім світилом в медицині — як спеціяліст у жіночих хоробах. Він мав великий дім на Сумській вул., де його жінка, відома романістка, приймала харківську інтелігенцію. Олександра Станиславівна походила з литовської родини Монтвітів, була типовою жінкою-письменницею. Не без таланту вона писала невеличкі досить гарні оповідання, деякі навіть українською мовою, стежила за літературою, за ліберальними течіями, була взагалі розумна, добра жінка. Тоді саме вона намірялась написати великий роман із боротьби чернигівського земства з адміністрацією і раз-у-раз атакувала мене, щоб я перевіряла її характеристику Петрункевича та інших наших діячів. В її салоні можна було часами зустріти і столичних видатних людей, що заїздили до Харкова, напр. Мякотіна, Карєєва, дуже популярного тоді після своїх »листів до молоді«. В салоні Толочинових було гарно, розкішно, але й особливо приємно, бо обоє вони були дуже розумні й добрі люди.

Через пані Єфименко я познайомилася з гуртком полтавців-толстовців — два брати Кисільови та подружжя К. Жінка була красуня. Коли вона тримала на руках свою дитинку, це була справжня мадонна Мурілльо. Він кінчав університет, пропаґував толстовство, видавав якийсь журнал і зорґанізував гурток, щоб заорендувати спільно шматок землі і заснувати колонію хліборобів. Вони були дуже симпатичні і справді самі робили всяку чорну роботу. Кисільов старший мав нахил до промов і був щирий, але мало здібний промовець. Молодший Кисільов був ще дуже молодий студент ветеринарного інституту. Ми всі якось дуже добре сприятелювались, навіть зфотоґрафувались гуртом. Коли мене посадили в тюрму, то цей милий молодший Кисільов ходив до жандарів просити, щоб мене випустили, а посадили замість мене його. На щастя жандарі не звернули уваги на його дитяче прохання.

Крім того, коло нас крутилася ще молодь українська: студент Липа, Семен Байздренко, панночка Савич та інш. Тоді були вже встановлені правильні зносини з Галичиною, і періодично звідтіля приходили транс-