нова! Але все в кількох примірниках, а це значило не тільки переховування нелєґальної літератури, а ще й розповсюджування її. Одна думка — діти, Олександер Ол., що буде? Вони ввійшли, задзенькали острогами, засвічено лямпи, прокинувся Олександер Ол., почався трус. Тривав він цілу ніч. Під ранок служниця поставила самовар — нерви потрібували якогось підсилення. Дали чаю й офіцерові — і він людина. Прокинулись діти, повдягала їх. А вони кажуть: »ми вас обох заарештуємо!« Це було мені, як смерть. За що ж Олександра? Я їм кажу, що він нічого й не знав, що це виключно моя вина, що не можна дітей цілком самих лишати. На це мені відповідали лише грубістю. Олександер Ол. із природньою для нього коректністю вимагав лише, щоб йому дозволили взяти з собою ті папері, що він працював над ними для міського перепису. Я протестувала, вимагала, щоб дозволили викликати когонебудь із знайомих до дітей. Це дозволили, і ми послали по пані Максимович, що мешкала найближче і дуже добре до мене ставилась. Діти плакали. Дочекались пані Максимович, дали їй потрібні інструкції, щоб протелєґрафувала 3іні Ліндфорс, і лишились наші пташенята знову сиротами! Нас повезли у двох повозах до тюрми. Це був один жах, — не те, що мене арештовано, а що через мене й Олександра. На щастя його за три дні випустили.
Взагалі нігде ми арештовані не бачили стільки одвертої симпатії, такої активної допомоги, як тут у Харкові від усіх. Починаючи від студентів і кінчаючи аристократією міста — панна Гордієнко, Толочинови, Павловський, — голова міста, всі нам помагали. Діти були під певною любязною опікою — Жебуньова і Мішиного репетитора, технолога Колпинського; приїхала з Києва моя люба небога Зіна Ліндфорс, що завжди, як янгол із неба прилітала до нас, коли траплялася якась біда. Але не обійшлося й без пригоди: коли нас відвезли до тюрми, Мішуня з заплаканими очима, трохи спізнившись, прийшов до своєї 3-ої кляси у 2-ій харківській ґімназії. Стоуста чутка вже його випередила, і директор гімназії не посоромився глузувати з осиротілої дитини. »А що, арештували, — там їм і слід усім революціонерам, сепаратистам, і дітей їхніх треба навчати, щоб тим самим шляхом не йшли«. І своє навчання він розпочав
