На старости я сызнова живу,
Минувшее проходит предо мною.
Коли я переглядаю своє довге життя, коли пригадую ріжних видатних діячів, з якими я зустрічалася, можу поділити їх на такі групи щодо напрямку діяльности: діячів російського лібералізму, діячів українсько-російського політичного протестантизму ріжних форм вияву і діячів цілком українсько-сепаратистичного напрямку. Звісно, всі ці напрямки не були цілком відокремлені, діяльність усіх цих угруповань провадили в той сам час ті самі особи, але ці напрямки дуже яскраво відбилася в моєму житті, відбивалися вони й на діяльності найкращих українців і мають ще й тепер чимале значення в сучасному житті українського громадянства.
Народилася я в сімї російській. Батько мій, Федір Ліндфорс, був шведського походження і до свого одруження з моєю матірю був протестантської віри. Мати була походження французького — Ганна Жерве. Родина Жерве еміґрувала з Франції ще за часу скасування Нантського едикту в XVI. стол., як гуґеноти. Зпоміж найближчих родичів матери дід її, генерал Жерве, поляг героєм на полі бою біля Липська (за Наполєона I); батько моєї матери був у нього значковим.
Брат моєї матери, гвардійський старшина Петро Жерве не міг пережити зради своєї нареченої, якоїсь княжни, покинув Петербург і пішов у манастир десь у Костромській чи Калузькій губернії. Але там у манастирі почав на крилосі співати оперні арії замість церковних напівів і ченці скоро переконалися, що він психічно хворий і привезли його до нас на Чернигівщину, де він і прожив до 72 літ, так і не видужавши. Жив він в окремому флігелі і з усіма нами поводився
