Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/162

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

(Рклицький) висловлювали свої вражіння про полтавське українське життя і в друку, чи то в формі белетристичних творів, чи то в формі економічного допису. Тоді проведено щойно залізницю Київ-Полтава, і таким чином маленька патріярхальна Полтава безпосередньо звязалася з двома українськими університетами. Стало наїздити більше молоді, що приносила нові політичні течії, і саме Міша, Мартос, Муха (Антонович Дмитро), Олександер Коваленко зорганізували першу активну політичну українську партію, не на еміґрації, а на терені України. Звичайно, їм не пощастило довго пропаґувати своїх думок — програми партії Р. У. П. (Революційної Української Партії[1]). В харківському університеті повстали студенські розрухи (лютий 1901). Укр. студенти маніфестували на вулицях, співали укр. пісень і в своїх вимогах, крім загально-студенських справ, торкались і національних. Мішу вислали з Харкова в Полтаву, але в Полтаві його знову арештували. Підчас трусу він необережно сховав у чобіт ріжні компромітуючі його папери, листи з Галичини, тощо: його роздягли, все знайшли й заарештували. Почалась нова ера — арешти сина.

Але не минало й мене. Правда, я в ніщо не була замішана, але мене тягали на допити, при чім жандарський капітан поводився зо мною так грубо, що я мусіла подати скаргу прокуророві. Після одного з цих допитів мене арештували там таки в жандарській управі і без жадного обвинувачення відвезли в тюрму. Ту саму, де сидів мій бідний любий Міша! Про його увільнення я вже мала обіцянку прокурора. І ось я в брудній, противній камері, а там мій маленький Юрко тимчасово у моєї чернигівської землячки Анни Володимирівни, жінки Флегонда Щихуцького. Як же він буде далі без мами? Звичайно, знову Божим післанцем прилетіла Зіна Ліндфорс. Тяжко самій сидіти в тюрмі, але в сто раз

  1. Ідея Р. У. П. справді зародилася в Полтаві. Ініціатором був син авторки — Михайло Русів. Орґанізаційно оформилася ця ідея в Харкові, в лютому 1900 р., при участи: M. Русова, Д. Антоновича, Б. Камінського, Ол. Коваленка і Л. Мацієвича. По заснованні Р. У. П. до неї пристала майже вся національно свідома українська студентська молодь. Р. У. П. розвинула живу видавничу, орґанізаційну і аґітаційну діяльність і була поважним чинником революційного руху на Україні, змінивши в 1905 р. назву на Українську соціяль-демократичну партію, що існує й досі. — Ред.