Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/163

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

тяжче переживати арешт дорогих рідних. Думка, що Міша тут, за кілька сяжнів сидить у такій самій неволі, була нестерпна.

На щастя ці тортури тривали недовго, за два тижні нас обох випустили з тюрми. — Мішу ранком, а мене того самого дня ввечері. І мене і Мішу випустили під »гласний надзор«, з забороною куди б то не було виїздити з Полтави. Для мене це була дрібниця, а для Міші це виключало змогу вчитись далі в університеті! Арешт нас обох викликав у Полтаві велике заворушення і не мало пошкодив Олександрові в його земській службі. Порушена була й тиха втіха дитячого садку. Якось ніяково було скликати знов дітей і виявляти цим певну обєднаність між батьками, бо на ті часи це вже було »таємне товариство«.

Перебило це й наші невинні журфікси, що на них збирались статистики, красуня Волкенштейн, жінка найпопулярнішого в Полтаві лікаря, Щихуцька, студенти-товариші Міші, між іншими і Симон Петлюра, — тоді ще студент духовної семинарії і вже завзятий українець. У розмовах та співах так гарно проходили ці товариські збори[1]. Одного разу був запрошений до нас милий Володимир Галактіонович Короленко і його просили щиро висловитися, як він ставиться до національного питання взагалі та до українського зокрема. Він сказав майже те, що і в пресі говорив нераз. Не розуміє шовінізму, вважає потрібним тісніше обєднання культурних верстов України і Росії. Памятаю, що його промова дуже не сподобалась молоді, і Міша, що вмів прилюдно добре говорити, дуже сміливо й розумно доводив цьому божку полтавського російського громадянства хибність та несправедливість деяких його «поглядів.

У Короленка теж бували журфікси. У нього збиралась уся російська інтелігенція і т. зв. »малороси«, що не знали, до кого певніше пристати. На цих журфіксах подавали ріжні новини з Петербургу, як літературні, так і політичні, читали листи з ріжних далеких місць за-

  1. На кожних наших допитах жандарі нам ставили в обвинувачення, що у нас завжди і скрізь бувало так багато людей і коли ми їм казали, що людей приваблювали співи Олександра, взагалі музика в нашій хаті, вони ніколи не хотіли вірити цьому.