В 1902 р. минало 25 літ статистичної праці Ол. Ол., праці, переведеної з щирим завзяттям в трьох Губерніях України: на Чернигівщині, Херсонщині й Полтавщині та в двох українських містах: Києві й Харкові. Кілька разів ця праця переривалася підозріннями та переслідуваннями з боку адміністрації, одначе надруковані розвідки показували, скільки в них вложено невтомної пильности й ясної думки. Тепер товариші-статистики розкидані були по ріжних місцевостях України, але всі, належачи до одної статистичної школи, захотіли відсвяткувати 25-літню річницю своєї праці. До них приєдналося чимало українських громадян. Але труднощі були в тому, щоб одержати дозвіл начальства та влаштувати не інтимне статистично-родинне свято, а по змозі загальне українсько-громадське.
Обставини якраз тому сприяли, бо в Полтаві панував на той час ліберально-лагідний настрій. Того літа моя доня Люба приїхала до нас з Моніпельє в Полтаву на цілі вакації. Її молода жвавість, чудовий голос приваблювали до нашої хати всю українську молодь Полтави й найкращі місцеві музичні сили. Всі вони радо взяли участь у святі ювилею. Воно почалося в нашій хаті і зовсім для мене несподівано прийшли представники Харківського Т-ва Грамотности і подали мені, на спомин 10-літньої моєї праці в цьому Товаристві, надзвичайно гарну адресу, якої я в житті своєму навіть і не сподівалася. Слідом за цим прийшли офіціяльні орґанізатори ювилею Ол. Ол. і запросили його до залі земської управи (ще в старому її будинку). Там уже було повно земців, статистиків з ріжних ґуберній, українських письменників, полтавських громадських діячів. Коло невеликого стола стояв трохи схвильований Ол. Ол., і до нього підходили делєґати ріжних українських орґанізацій та
