та подавали йому адреси в гарних окладниках. Особливою красою відзначався дарунок полтавського кустарного Музею — величезний альбом у деревяній різбленній окладинці: на передній дошці був вирізаний дуб, під дубом кобзар, в далечині полтавський краєвид, на задній дошці був вправленими шматок старовинної шовкової плахти. Цю справді художню працю виконав простий селянин-самоук[1]. Всередині в альбомі були краєвиди Полтавщини та портрети її діячів і поетів.
Цілий ювилей мав характер такої щирости, такої глибокої пошани і любови до ювилята! Увечері був концерт, співала Люба — і сольо, і дуети з віольончелем (студент Герасимович), співав статистик Вербицький. Було справжнє свято, так багато зїхалося українців — був єлисаветський кооператор Левицький, багато киян, харківців, уся полтавська молодь і старші громадяни. Обмірковували ріжні чергові справи, відбудову хати Котляревського, ілюстроване видання його »Енеїди«, говорилось про конечність влаштування 100-літніх рокових першого видання його творів.
Не вспіли всі гості роз'їхатися з Полтави, ще всі адреси й телєґрами лежали несховані у нас у вітальні, як уже ранком прийшли жандарі і, поставивши перед Ол. Ол. обвинувачення, що він хоче »отдєлить Малороссію от Россії« — на що Ол. Ол. з добродушною усмішкою відповів: »Не маю на це ані війська, ані сили«, — почали обшукувати нашу хату. Їх поява була настільки несподівана, що багато людей в цей час прийшли до нас, і їх усіх затримували і не випускали, аж поки не скінчився трус. Це було комічно, гості хвилювались, не знали, яка доля чекає їх, а жандарі з насолодою перебирали всі наші папірці — а їх же така сила! — і ось натрапили вони на скриньку моєї дочки з усіма її дівочими інтимними листами, щоденниками і цілою романтикою молодого віку. Вона кидається рятувати від брудних поганих очей жандарів свої скарби, але жандарі з присмаком відчиняють заповітну скриньку — ось воно де українська »крамола« захована. Дочка плаче, ридає, даремне мій чоловік запевняє, що це не його й не мої папери, що вони не мають жадної політичної вартости.
- ↑ По смерті Ол. Ол. цей прегарний альбом я віддала на перехування в Київський Історичний Музей.
