Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/169

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Та якось пан прокуратор (прокуратори завше хотіли являти собою джентельменів) змилосерджується, і нещасливу скриньку повертають студентці з Монпельє. Закінчується трус несподівано дуже щасливо, нікого не заарештовують, лише нещасливим »гостям« роблять допит — по що, в яких справах прийшло їх так багато до Русових. Жандарі, як завше при наших трусах, повезли з собою цілу фіру паперів. І коли жандарі забрались, і прийшли занепокоєні наші приятелі, на нас напав гомеричний регіт, а Ол. Ол. все пишався: »Ви не жартуйте зі мною, я маю силу відділити Україну від Росії!« Прекрасна мрія! — він не дожив до її зреалізування, а тоді, коли брутальна російська влада стояла в своєму апоґеї, мрія ця здавалась такою недосяжною фікцією. Після трусу Ол. Ол. кілька раз брали на допити, все розпитували про Галичину, при чім пан прокуратор ніяк не хотів вірити, що Львів і Лємберґ — це те саме, а закидав Ол. Ол. брехню та викручування, коли той йому це доводив.

Але скоро інші події більшого значіння повстали на території Полтавщини — почалися селянські розрухи на весні 1902 р., по економіях великих панів — у Кочубея в Диканьці та в інших місцях. Проти селян висилано військові кінні загони, вони жорстоко розправлялися з нещасним населенням, грабували села, мордували селян, стояли »постоєм« по кілька днів і за цей час зфуражовували й зїдали всі запаси селян.

Полетіли доноси, що селян бунтують статистичні переписи, що це статистики підюджують їх, а всі статистики керуються сепаратистичними революційними ідеями Русова[1]. Голова управи Лизогуб був занадто карієрист, щоб боронити Ол. Ол. — він дуже коректно переконував Ол. Ол., що йому треба покинути свою посаду в статистичному бюрі, бо є таємний наказ від Плєве — тодішнього страховища, міністра внутрішніх справ та голови жандармерії, який вимагає, щоб Ол. Ол. покинув »предєли полтавской ґубєрнії«. Ще одна українська ґубернія ставала неприступною для Ол. Ол.

 
  1. Розрухи виникли під впливом пропаґанди Р. У. П., посеред членів якої було багато постійних і часових статистиків Полтавського ґуб. Земства. Олександер Русов до Р. У. П. не належав. — Ред.