лою приводили до нього, то страшно було ворухнутися в його домі, так усе там було заставлене коштовними меблями й порцеляною. Пізніше деякі його речі, як спадщина, перейшли до нашого дому в Чернигівщині — малюнки старих італійських майстрів, чудові вази, справжні китайські та французькі, стіл італійської роботи інкрустований з порцеляновими медальонами, на яких були малюнки дуже тонкої праці, і річ, яка мене малою бавила особливо — срібний кофейник-паротяг, що по срібних рейках пересувався по столі. Цей дядько мій, Пісемський мав кілька сестер, старих дівчат, бо все життя шукали вони „un homme qui réunit tout“. Майже всі вони були фанатично побожні і піддержували тісні взаємини з вищим духовенством у Москві, а одна з них, Софія Філатьєва й жила в Новодівичому манастирі (моя хресна мати, добра пяністка, від неї дістала я в спадщині цілу гору нот клясичних композиторів).
Щодо родини мого батька, то вона була багато демократичніша. В Петербурзі жила його сестра Марія, вдова Шалашнікова з дочками; вони жили з ріжної праці, хто з ручної роботи, хто з лекцій франц. мови та музики. Брати батька були військові. Один із них, Микола Ліндфорс був письменником, писав записки, щоденники, переклади, дещо навіть було надруковане. Один батьків брат Іван був дуже доброї вдачі, мав велику родину. Неначе в тумані згадую я (мені було років зо три) обід у цього дядька: багато дітей, хлопчиків. Коли обід кінчався, кожний підходив дякувати, а дядько давав кожному шкірку з чорного хліба, посилану дрібним цукром і казав: »що б ви не їли за обідом, закушуйте чорним хлібом, шануйте чорний хліб, дітки«. І так чогось ця приказка й залишилась у мене в памяті…
Батько мій був високий, стрункий, мав чорне волося й сині очі, дуже гарне обличчя. Вдачею він був незвичайно добрий, лагідний, тільки запальчивий, дуже захоплювався ріжними справами й розвагами. Один час захопився картами, але коли дав слово матері, відразу покинув цю розвагу. Був високошляхетної вдачі, — його слово, обіцянка завжди були непорушні. Був гарячий російський патріот. Усю молодість пробув на війнах — з поляками, турками, в Сибірі »усмиряв кіргі-
