вати цей поворот і звідти попрямувати до Петербурґу й там знову розпочати нове життя.
За допомогою петербурзьких українців Ол. Ол. знайшов дуже миле помешкання на Петербурзькій Стороні, і туди прийшли незабаром і наші многострадальні манатки. А ми з Любою та з Юрком ще пожили в цьому чудовому містечку над озером, оглядали Монтре, Шільйон і в кінці серпня Люба повернулась до Монпельє, а ми з Юрком до татка в нові умовини життя.
Та якщо влада гадала нас »обезврєдіть«, перегнавши нас до столиці, то вона на цей раз помилилась. В Петербурзі тоді вже була орґанізована українська Громада, було так зване Добродійне Видавниче Товариство, що видавало популярні книжки українською мовою. Правда, все, навіть те, що мало науково-популярний зміст, треба було вкладати в белетристичну форму. Це виходило часом досить комічно, але разом із тим для селянського читача це полегшувало розуміння наукових відомостей і більше захоплювало легкою формою. У таку легку белетристичну форму Ол. Ол. пощастило вкласти маленький курс метеорольоґії (»Подія на хуторі«), науки так потрібної хліборобському народові. Так само Д. І. Дорошенко — тоді студент петербурзького університету — розказав про відкриття Америки, склав ріжні біоґрафії; Є. Чикаленко видав свої »Господарські поради« і т. і. Також і я написала про французьких виноградарів. Це саме Товариство видало мої два підручники — Початкому ґеоґрафію і Буквар. Це був сміливий крок, бо таких підручників російська цензура не пропускала українською мовою, хоч, правда, це було після революції 1905 р. Ще сміливішим виступом Т-ва було видання повного »Кобзаря« Шевченка. Редаґування доручили молодому, дуже симпатичному вченому В. Доманицькому. Але найголовніша й найтяжча праця — це було добитись у адміністрації дозволу на »повне« видання. Майже кожний вірш із так званих »нецензурних« творів Шевченка доводилося виривати у начальства добре обміркованою дипльоматичною впертістю, і ця праця найбільше належала Петрові Януаровичеві Стебницькому.
Крім змісту »Кобзаря« приходилося ще боротися за ціну майбутньої книжки. Товариство хотіло дати два видання — одно розкішніше, дорожче, а друге де-
