одкрито, але скоро були заборонені, так що зїзд не міг обміркувати всіх справ, і це докінчувалося вже по приватних помешканнях. Але перші засідання були імпозантні. Які тільки народи не були тут представлені! І буряти, і українці, і татари, і азербейджанці, і грузини, і білоруси і фінни, і поляки і латиші та инші. В усіх було спільне горе — пригноблення їх нації, культури національної гідности, але які одноманітні і разом із тим ріжні були засоби того пригноблення національної свободи: де ображали реліґійні почуття, а де руйнували економічний добробут, а ще десь відбирали мову і т. д. Представники ріжних щаблів культурного розвитку, всі ці патріоти вимагали одної такої простої річі — дати кожному народові, кожній нації волю розвитку економічного і культурного. Коли всі збирались в нашій хаті, всі ми, такі ріжні умовами свого життя, культурою, реліґійним світоглядом, всі розуміли одні одних і в нашій спільній недолі і в наших завданнях, — і бурят і тунгуз, що з захопленням оповідав нам про відродження тунгузького театру і навіть опери, і кіргиз, і башкир, що скаржився, як у них московські урядовці забирають землю, і чемний поляк, і естонець із стриманою іронією розказували нам, як винищує російський уряд їхню вікову цивілізацію. Багато було цікавого в усіх цих оповіданнях, часом про далекі маловідомі краї. Але коли вони збирались до нас на чай, куховарка наша так лякалась представників монгольської раси, що ні за що не хотіла до них виходити, — було подасть самовар та й сховається. А представник бурятів своїм фільософським буддійським світоглядом зачарував нас, і здавався мені на цілу голову вище від багатьох петербурзьких мудреців.
Серед цього загального політичного піднесення та руху не мовчало й учительство. На чолі учительського руху стали три імпозантні постаті, давно відомі своєю працею в педаґоґічних колах — Чорнолуський, Душечкін та Чехов Володимир. Чорнолуський походив з Чернигівщини, мав орґанічні симпатії до українства, але ні в яких наших орґанізаціях, рухах не брав участи, підозріло дивився на наш »сепаратизм« і, жартуючи, сміявся з мене, що, як тільки хто починає обмежувати права України, я з добродушної жінки стаю фурією. Чорнолуський був дуже гарна людина — розумний,
