Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/18

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

зів« і тільки, коли вже придбав собі на цих війнах ревматизм, почав мріяти, щоб оселитись десь на півдні. Оженився він із моєю матірю в Сибірі, коли був адютантом у Жерве, генерал-губернатора в Омську. Батьки мої дуже любилися. По народженні двох дітей, старшого сина Олександра і дочки Марії, вони виїхали з Сибіру і купили на Чернигівщині садибу та 1000 десятин землі у пані Ходинцової біля села Алешні[1] Городнянського повіту. Це був вельми глухий закуток: ліси, піски, болота.

Молоде подружжя Ліндфорс бадьоро взялося за піонірство, працюючи серед цілком темного населення кріпаків »малоросів« і серед мало продуктивної природи. Насамперед нові пани переселили кріпаків далі від панської садиби, наділили їх добрими шматками землі під загороди (поля вони не потрібували, бо споконвіку були ганчарами й садили лише капусту на низинах та картоплю на піску). Маленьку хату пані Ходинцової, якій раніш належала Алешня, мій батько перебудував на дім із 8-ма кімнатами та з мезаніном на дві кімнати, оточив його садом; широкий зелений двір із стайнями та кухнями упирався просто в темний сосновий бір. Скоро в залі залунав фортепіян мистецькою грою моєї матери, учениці Фільда. Батько з захопленням віддався господарству, осушував болота, обертав їх на сінокоси, корчував ліс, сіяв жито, овес, гречку і здобував на наших пісках такі врожаї, що з них дивувались сусідні панки: Миклашевські, Глібови, Туманські.

Дивні то були типи, оті люде, законсервовані в цих

  1. тепер найближча стація залізниці Хоробичі лібаво-роменської лінії віддалена від Алешні на 24 верстви. Пошта й торговельні установи були в Добрянці за 15 верстов. Коли в 60-тих роках приїздив до Добрянки цар Олександер II. він пропонував розкольникам провести залізницю на Гомель. Розкольники з хлібом-сіллю навколішках благали, щоб жадна залізниця там не проходила й не порушувала спокою їх замкнутого в казенних лісах та наносних пісках містечка. Навіть гостинець, що лучить Чернигів із Гомелем, проходить у віддалі кілька верстов від Добрянки. Вона лежала на границі Чернигівської й Могилівської ґуберній і жиди провадили чималий контрабандний торг. У віддалі 10–12 верстов від Добрянки протікав серед густих лісів сплавний приплив Дніпра Сож, але правильну плавбу встановили щойно вкінці 60-тих років, спочатку між Лойовим і Гомелем, а пізніше безпосередно Київ–Гомель.