кришталево чесний, чистий душею. Учительство справедливо звало його »совістю« товариства. У нього була якась моральна інтуїція, що завше правдиво вказувала, яким шляхом треба йти до політичної мети. У Фінляндії заклали Всеросійське Товариство Учителів. В президії були Чорнолуський, Душечкін, Проскурякова, Новожилов, Репьєва й я, як представниця українського учительства. В принципах згодились: вимагати національної школи для кожного народу, піднесення народнього учителя в економічному й інтелєктуальному його становищі та більшої його незалежности від адміністрації. Після довших дискусій ухвалено, щоб учительство брало участь в тогочасній боротьбі за конституцію, а що тоді саме була на черзі дня справа загального страйку всіх установ, то ухвалено, що й школи та учителі мають теж страйкувати; але багато членів учасників зборів висловлювались проти цього, що, мовляв, ми не маємо права вмішувати дітей у політичну боротьбу. Одначе гасло загальної боротьби вже пролунало по всьому Петербурзі, і ґімназісти та инші школярі вже були ним захоплені й утримати їх було неможливо. Значно більше пасивности й навіть ворожости до цієї боротьби виявили директори та учителі державних шкіл. З найбільшим запалом ішли на цю боротьбу нові ґімназії. Тоді можна було бачити, як учні (не тільки старші, але й середні до III кл.) цілими юрбами ходили по вулицях Петербурґу і »снімалі занятія«, як тоді там це називалось, цебто заходили в школи й оголошували скрізь обовязковий страйк. На перманентні під той час засідання учительського бюра раз-у-раз приходили делєґати від спілки молоді або заявляти про прилучення до страйку ще якоїсь державної школи, або прохати поради для розвязання конфлікту з батьками, чи то з начальством. Новожилов, сам молодий студент, страшенно захоплювався цим живим рухом молоді, але Душечкін, будучи директором школи, старався його не то що стримувати, але якось привести до певного порядку. Душечкін був головою президії Учительської Спілки. Походив він з Новгородщини, був високий, огрядний, і його часто називали новгородським медведем. Спокійний, відданий ідеї еманципації учительства, добродушний, він був, як твердий стовп, на якому стояло наше това-
