льоґ Максиим Ковалевський. Він мав свій орґан »Страна«, велику щоденну часопись, і в ній був широкий відділ провінціяльних дописів, при чім Україні належало одно з перших місць, а редаґував цей відділ Ол. Ол. »Страна« була справді європейська, широко поставлена часопись, до якої тоді ще не доросло громадянство, і воїна скоро примушена була закритись через брак передплатників.
Наша Учительська Спілка теж не спала, — скликала величезний зїзд всеросійського учительства. Зїхалося понад 1.000 членів. Від нас були Прокопович, Чалий і ще де-хто з учителів народніх шкіл Київщини та Полтавщини. Зїзд був бурхливий, відстоювали національну школу, нові методи, говорилось про жахливий стан народнього учительства. Головою був якийсь високопоставлений педаґоґ, він стримував промовців і насилу довів зїзд до кінця без того, щоб його закрила адміністрація. Але наслідки зїзду для багатьох учителів були траґічні, — кого арештували, кого позбавили посад. Спілці нашій приходилось за багатьох учителів заступатись перед начальством. Але її безпосереднє заступство не завше було корисне, бо в ті »конституційні« часи сама приналежнісь до Спілки була вже провиною в очах влади. Нашого Прокоповича теж позбавлено тоді посади учителя в комерційній школі П. І. Холодного, тільки приватна гімназія Жекуліної одважилася його прийняти на посаду.
Цілий час цього бурхливого життя наша родина, хоч і брала в ньому дуже активну участь, переживала страшне горе: старший син мій Михайло, заслаб невидужливо на тяжку хоробу нервово-мозкову. Він учився у Ляйпціґу, бо після своїх політичних арештів був позбавлений права на вищу школу і на Україні і по всій Росії. В Ляйпціґу він обрав собі за спеціяльність ґеоґрафію, бо ще в харківському університеті праював у проф. Краснова і подав йому велику працю — Фльора наших степів. У Ляйпціґу він скоро став одним з улюблених слухачів відомого ґеоґрафа Ратцеля і почав працювати над докторською дисертацією: »Будинки в прикарпатських горах і долинах«. Для цієї праці він збирав матеріяли підчас своїх кількох подорожей по Галичині. Він був гарячим патріотом, любив і надніпрянську Україну, і західню. В журналі »Вѣстникъ Европы« були надруко-
