тербурзі (чоловік її відбував свій адвокатський стаж), але тягло також до праці на Україні.
В травні Київ чарівно гарний, але з громадського боку після гучного життя в Петербурзі Київ здався мені страшенною провінцією. Жили ми в помешканні пані Требінської, що виїхала на той час за кордон лікувати
сина. Родина Требінських була мені здавна близька: я знала п. Требінську ще в Чернигові молодою ґімназисткою, напрочуд гарної вроди, нестримно жвавої, рухливої вдачі, з невичерпаною енерґією. Одружившись, вона багато працювала в свойому маєтку на Полтавщині, в Ковраях золотоноського повіту, завела там у себе школу й була в найкращих близьких відносинах із селянами. Взагалі в Марусі Требінської було надзвичайно чуле серце, вона до всіх ставилась так щиро й сердечно! Українство її було орґанічне, вона так само, як і син її та дочка, палко любили Україну й були в тісних персональних зносинах майже з усією молодою й старою українською громадою, але паралєльно й з усіма найкращими діячами російськими. Ніколи ні-
