шель, і скрізь нас було тільки двоє, я та Юрко, серед нації, яку завсігди любила й люблю — ні росіян, ні українців у цих місцях не було. Правда недалеко від нас, трохи на південь, в Аркашоні, на той час лікувався любий Доманицький, і ми списувались, щоб як-небудь зїхатися з ним десь, але курс лікування Ол. Ол. закін-
чувався, гроші кінчились і треба було покидати чудове мрійне село і вертатися додому. Ол. Ол. мав чекати на нас у Берліні. Ми виїхали з Юрком до Парижа. Це була дуже неприємна подорож, бо у нас зовсім не було грошей. Обачно купивши білєти до Берліна, ми зостались з кількома франками, а треба було жити цілий день іще, бо потяг ішов аж увечері. Ми вирішили, звичайно, не обідати, але оглянути Париж. І я знову (я була вдруге в Парижі, Юрко вперше) бачила Венеру Мілоську в Люврі, Люксембурґ, Бастилію, Jardin des Plantes. Але бути в Парижі без грошей справді неприємно.
На ранок ми вже вїздили в суворий Берлін. Бе-
