Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/197

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ремо фіякр, даємо адресу того готелю, що його призначив нам Ол. Ол. в листі, а самі з жахом думаємо: а що, як Ол. Ол. не приїхав іще з Наугайму, а в нас нема зовсім грошей і на фіякр. Велика була радість, коли швайцар сказав: „Herr Professor Russow ist schon hier“. Так радісно було знову бути усім укупі, обмінюватися враженнями. Ол. Ол. дуже гарно виглядав після вугляно-квасових купелів та відпочинку. В Берліні ми оглянули музеї — чудові образи Берліна мене чарували, а славетний берлінський Акваріюм та Зоольоґічний сад цілком захопили Юрка. Я встигла оглянути цілий Педаґоґічний Дім Фребля-Пестальоцці з учительською семинарією та дитячим садком. Час було вже вертатися додому.

В Києві 1910 р. я ввійшла в склад учительської колєґії Комерційної школи І Учительського Товариства під директорством П. І. Холодного, тоді професора хемії в Політехнічному Інституті. В Комерційному Інституті мені довелося викладати французьку мову лише один рік, бо надалі міністерство мене не затвердило. Ввела мене в комерційну школу В. Г. Тучапська, яка була цілком захоплена нею. Взагалі тоді комерційні школи щойно повставали. Закладалися вони на громадському ґрунті і якось відразу стали провідниками найновіших метод навчання та виховання. Учителі йшли туди все молоді, завзяті й працювали з запалом, особливо в школі П. І. Холодного. Учителі збирались на засідання педаґоґічної ради і до глибокої ночі иноді обмірковували поводження учнів, свої власні помилки і т. и. Петро Іванович був душею цих нарад. Він був природжений педаґоґ, дуже добре розумів дитячу й юнацьку психольоґію, був дуже справедливий і міг ставитися цілком обєктивно до всякого вчинку учня. За ці його риси діти любили його й відважно признавались до усіх своїх злих і добрих учинків. Школа була і для хлопців і для дівчат разом, а це ще було нове в Києві й вимагало великої уваги з боку учительськоіго персоналу, тим більше, що ¾ учнів були жиди, серед яких дуже поширена і неврастенія, і гістерія. Але серед виховників та виховниць були люди, що цілком педаґоґічно ставилися до справи. Погано було те, що до нашої школи в перший рік її існування багато вступило учнів з ріжних шкіл одразу в старші кляси, а при коедукації