кащик«, що господарював у цій невеликій, але дуже вигідній оселі. Паперня славилася своїми чудовими лісами, що межували з величезним казенним лісом на десятки верстов, а в моїй дитячій уяві був повний як вїдеш у його межі — мов у храм якийсь, — висо-. Але краса в ньому була назвичайна. Було ченні дерева, т. зв. »мачтові« стоять непорушно мов велетні, навкруги тиша, тільки птацтво безтурботне розливається піснями в цьому зеленому царстві. Десь довбає дятель дзюбом у товстий стовбур старої сосни, а вдолині, під деревами пишається папороть широколистим гіллям. Людей нема. Треба довго їхати, щоби натрапити на лісну сторожку, невеличкий будиночок, обведений високим парканом, з криницею, де ми завжди, їдучи в Добрянку, напували коней. Далі маленький струмочок і місток через нього і знову ліс, трохи молодший з веселими кущами калини, з тоненькими черемшинами, що так гарно цвіли ранньою весною і гіркими приємними пахощами вітали подорожнього. Чудова краса лісу приваблювала вдень, чарувала літніми ранками, але страшний був цей безконечний ліс уночі, зимою, коли вовки ганяли чередами й трохи що не вскакували в низькі сільські санчата. Тоді без рушниці не вибирайся в цей темний, суворий ліс…
Туманські були багаті землевласники і жили в Івашкові — великий маєток у чернигівському повіті на чорній, задеснянській землі. В Паперню раз або двічі на рік приїздив старший »панич«, літ 20–25, забирав від прикащика гроші, запивав із ним та забавлявся з селянками. Чутки про його оргії доходили й до Алешні і обурювали мого батька й сестру. Іноді цей тип зявлявся до нас із молодшим братом літ 14 і цей хлопець ввесь час розважався тим, що лякав мене. Наприклад привозив якусь маску і вискакував до мене зза лип нашого саду. Боже, як я його боялась! Туманські не надавали вартости своєму господарству в Паперні й, коли я вже була в ґімназії, продали Паперню рабінові Камінеру. Це був старий, вчений жид, що оселився в цьому маленькому будинку на спочинок, мало хазяйнував, до селян відносився дуже чемно, мав велику родину, синів і дочок. Пізніш уся ця молодь приїзджала з ріжних шкіл на вакації і в здичілому саду, що спускався до річки, залу-
