ревелась на курси Фребля теж туди. Це була дуже інтересна дівчина, розумна, палка, аж горіла українською справою, ширила в нашому Інституті національну свідомість, була дуже гарною орґанізаторкою ріжних українських жіночих гуртків, видала кілька праць про українське дошкільне виховання. За останні часи доручено було їй у Харкові провадити цілу справу дошкільного виховання. Це була одна з моїх найулюбленіших слухачок. А. Л. Ковальова якийсь час грала певну ролю: »Туп« доручив їй зорґанізувати Бюро Праці для здобування праці й посад українцям. Треба було провадити справу досить конспіративно, але рівночасно й широко поставити її, користуючись звязками з земствами і промислово-торговельними установами. Я допомагала їй у цій справі, бо мала багато знайомих по всій Україні. Коли наприкінці війни було так багато клопоту з розміщенням дітей-сиріт, що після евакуації зостались без батьків, Ковальову обрали в київську міську управу завідувати цією справою. Вона відкривала тоді притулки для дітей у Києві. Це була честолюбива, владна жінка, дуже практична, але вульґарна душевно й зовні. Коли до Києва прийшли большевики, вона й її син Левко зразу стали »комуністами« й приймали участь у страшенних злодійствах, що чинилися в Києві в 1917–18 роках.
»Туп« від часу до часу влаштовува з'їзди делєґатів своїх орґанізацій з ріжних міст України. Зїзди ці були дуже цікаві. Збирались по приватних кватирях у заможних людей, напр, у барона Штейнгеля в Липках. Я була на одному з них, як делєґатка одної з київських секцій »Тупа«. Всі один одного знали, приїзжих делєґатів завжди дуже щиро вітали. Спочатку централя подавала свої справоздання, потім провінціяльні делєґати інформували про настрій населення по селах і по містах. Це якраз був 1915 рік, коли вже йшла війна, і цікаво було стежити, як підносився масовий настрій проти уряду, проти війни, як виникали протести проти заборони українських часописів у той час, коли вісті з війни всім були такі потрібні; як у шпиталях сама собою провадилась українська праця; як впливала на наших людей зустріч із галичанами та сама Галичина з її вільною українською книжкою, українською службою по церквах, тощо. Видно було, як це в найменш підготованих вояків збуджувало національну свідомість. Страшні, лихі
