всі були переконані, що німці не збираються наступати на Україну. Університет й оба Інститути почали пакуватися. Студенти артіллю орґанізували перевіз майна й їх величний білий кінь цілими днями зявлявся то на тій, то на другіїй вулиці Саратова, перевозив речі професорів на двірець або на пристань. Декого брала така нетерплячка, що, не чекаючи масового, дешевшого перевозу, виїздили самі. Саратов опустів по виїзді численної еміґрації. Волга вже очистилася від криги і по ній велично почали ходити двохповерхові пароплави. Збирались і ми з сином вертатися. Жалко стало покидати чужий город, де вложено було багато нашої непомітної, але щирої праці.
Але тут один з професорів нашого київського університету запропонував Юркові працю на Уралі, в уральській станиці для годівлі риб, і мій син з радістю на це пристав. Ніхто з нас тоді не думав, що ця перша праця в біольоґії зробить з Юрка вченого фахівця годівлі риб. Я відпровадила сина в Уральськ — маленьке місто на гірському березі Уралу. Населення тут мішане — московське і киргизьке. Станиця стояла на горі, а внизу, на березі Уралу, була маленька пристань з моторовим човном. Над берегом невеличкий гай з високих дерев, в ньому сила яструбів, яких хижі крики лунали по всьому гайку. По той бік неширокого Уралу слався рівний, як долоня, кирґізький степ, десь далеко чорніли юрти та на обрію час від часу зявлялася тонка постать кирґіза на невеличкому коні або пробігав, витягнувши шию, верблюд. Юркові це все подобалось. Зїли з ним паску, бо були Великодні Свята, переночували в якомусь веселенькому готелі й розлучилися. Це була наша перша досить довга розлука. Я повернулася до Алешні і там прожила усе літо у доньки.
Восени 1916 р. треба було розпочинати нове життя. Я знову була прийнята до Комерційного Інституту на виклади французької мови. Знову читала педагогіку у Фреблівському Інституті. Юрко докінчував університет. Жили в двох невеличких кімнатах на Володимирівській вулиці в пані Ковальської і ніхто з нас не прочував, які великі політичні події наближалися.
Довго не вірилося, коли відомости з Петербургу про лютневу революцію 1917 р. виявили, що вона й нам
