Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/218

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

так немилосердно арештовував учителів і просвітянських діячів, що я офіційно ходила до нього за поясненнями. Але хоча Кистяковський визволив зпід арешту тих учителів, за яких я просила, але не припинив своїх переслідувань учительства за увесь час свого урядування.

Одним із світлих починів Стешенка була орґанізація ґімназіій по селах. Селянство ставилось до цього прихильної, але в цій справі бракувало людей, не вистачало таких вчителів, що могли б усі предмети ґімназіяльної програми в усіх клясах читати по українськи. Велику допомогу давала Секретаріятові Освіти Головна Шкільна Рада, — вона складала і видавала підручники, гуртувала вчителів.

Так, в страшенно інтензивній роботі, закінчився знаменитий 1917 рік. Ми в свойому захопленні й не счулися, як над Києвом почали розриватися большевицькі шрапнелі, як большевики обложили військом усе місто й безжалісно бомбардували нашу стародавню столицю. Центральна Рада й секретаріят виїхали до Житомиру, але цей відїзд був так погано орґанізований, що багато визначних українців і відповідальних урядовців не були навіть про це поінформовані і коли вільно виходили на вулицю 26. січня 1918 р., то попадали до большевицьких рук. Так сталося з Зарудним і іншими.

Під цей час я жила надолі В. Володимирської з 4. малими дітьми. Наше помешкання було недалеко товарової залізничої стації. Большевики завзято її обстрілювали, стрільна літали повз наші вікна, деколи падали в саду під вікнами. Страшно було за дітей. Вони були на мойому опікуванні, бо моя доня мусіла виїхати в Баку до хорого чоловіка. На ніч закладали ми вікна подушками. Бували такі дні, що на вулиці торохтіли кулемети, а малому піврічному Сашкові треба було добувати молока й вийти комусь із нас до міста. Одного вечора нас обхопив такий жах, що я вирішила перевести дітей на ніч до моєї щирої приятельки пані Требінської, яка жила недалеко та трохи вбік від стрілянини. Але невдало я на цей раз вигадала. Саме цеї ночі большевики підпалили дім Грушевського, що був якраз напроти кватири Требінських. Не спали там усі цілу ніч, але живі зостались.

Київ спорожнів. Було вийдеш на вулицю — ані ду-