виголошена з таким запалом, що можна було відразу сказати, що ця людина цілком щира в своїх переконаннях, а тоді тим більше, бо Шаповал був одним з ініціяторів повстання й інтензивно переживав болючі проблеми української дійсности. На ректора університету призначений був Огієнко, відомий тоді тільки, як автор української граматики й завзятий фільольоґ. Вибір був правильний, бо Огієнко відразу ввесь віддався орґанізації нового університету, професорської колєґії, бібліотеки та влаштуванню лябораторій. Це була людина дуже амбітна, яка для піднесення свого авторитету не жаліла ані своїх власних сил, ані сил усіх своїх співробітників. Пізніше, за часів Директорії, він довший час зєднував дві посади — міністра освіти й ректора. Хоч уся праця в міністерстві лежала на плечах П. І. Холодного, але жадної справи не можна було перевести без згоди чи за відомістю Огієнка. І це дуже гальмувало справи, часто спричиняло ріжні конфлікти. Дрібязкове честолюбство Огієнка доходило до того, що до нього навіть у звичайних справах не можна було звертатись інакше, як „Пане Міністре“ або „Пане Ректоре“. Але цю дрібязковість треба Огієнкові простити й цінити його за надзвичайну працездатність та повну відданість українським справам, які він підтримував часто не без ризика для себе, зостаючись на сторожі їх до останньої хвилини.
А тимчасом становище у Києві все гіршало. На міністра освіти в останні часи гетьманату призначений був В. П. Науменко. Хай пером лежить над ним земля! Замучили його большевики, і він з шляхетною мужністю прийняв за Україну мученицьку смерть. Багато він зробив для української культури, бо це була людина надзвичайного розуму і широкої освіти, хоч, може, більшу частину своїх успіхів він досяг умінням сидіти на двох стільцях. І тут, коли його призначили міністром освіти в таку тяжку хвилину, коли все українське громадянство було обурене проти гетьмана, коли влада хиталася під натиском москалів, коли вже почались повстання по селах, — Науменко видав заклик до молоді боронити державу, записуватись в ряди гетьманського війська! Цей заклик звертався не тільки до студентів, але й до ґімназистів. Відповідальні урядовці міністерства страшенно були обурені цим виступом свого шефа. Ми вже
