жадного помешкання. Поїзд відїздив о 10-й годині,
О 8-й зійшлася наша Учительська Рада — Дорошкевич, Бакулинський та ще два-три чоловіки. Усі були сумні, наче ґрунт під ними захитався, майбутнє ставало перед мами хмарне й грізне. Але не було часу вдаватися в лірику. Підвели грошеві рахунки, вирішили чергові справи, головування передала я Дорошкевичеві і попрощалась із дорогими товаришами. Не знали ми тоді, що то вже було майже назавжди. Побігла я додому з маленьким клуночком — бо ж на два тижні тільки! — а звідти вирушила на двірець. Там лише завдяки випадковій зустрічі з кимось, хто знав мене, пощастило мені дістати місце в ваґоні з якоюсь румунсько-сербською місією, що виїздила до Одеси. В якомусь параліжованому стані просиділа я цілу ніч, думки про дочку і дітей, що не могли вже повернутися до Києва, думки про стан держави цілком пригноблювали мене.
Ранком вийшла я з поїзду в Винниці, тій самій Винниці, де ми колись так щасливо жили з моїм старим. Залишила клунок в тому готелі, де розташувався Уряд, й пішла подивитись на свій хуторець. І тут — таке щастя! — зустрічаю мого Юрка й чоловіка моєї небоги. Вони затрималися в Винниці, чекаючи на поїзд до Камянця, а це не так було легко на ті часи, бо вже була порушена всяка регулярна комунікація. Вони були обоє такі веселі: Юрко радів, що розпочиналася його вчена діяльність, другий — що вирвався щасливо з Києва та ще й архів вивіз, про який він дбав, як про власну дитину. Вони переконали мене, що зимою мені неможливо жити на хуторі і щодня ходити на службу до міністерства. Ця зустріч мене наче повернула до життя. Улаштувалася я у Лозінських, які дали мені чудову кімнату й приняли мене на повний пансіон. Я почала знову свою працю.
Але українська справа не налагоджувалася. Провадились якісь переговори з Францією через її представника в Одесі, але цей представник так зневажав наш Уряд, так образливо говорив з нашими делегатами, що скоро можна було впевнитися, що з цього нічого не вийде, а навіть вийшло щось цілком несподіване. Винниченко цілком поріжнився з Петлюрою й вийшов із Директорії та подався за кордон. А в Директорії справи теж не йшли як слід. Один із членів піячив на всі за-
