Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/239

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

У Варшаві українська військова й цивільна місії зустріли нас, як рідних. Того ж таки вечора запросили нас у льожу на оперу. Це справді було наче сон — після страшних умов камянецького життя блискучий варшавський театр. Красуня Рона приваблює очі молоді. Людмила Михайлівна весело балакає з нашими військовими, що один по одному надходять в нашу льожу, щоб зблизька глянути на Рону. Мовчить любий п. Черняхівський і з недовірям до всього цього придивляється. Мовчу й я. Обступають мене тяжкі порівняння — Варшава й Камянець, життя місії й становище козаків!…

У Варшаві дещо зроблено з ініціятиви Людмили Михайлівни. Мене тяжко гнітила блискуча Варшава. Людмила Михайлівна постійно боялась якої-небудь „демократичної нетактовности“ з мого боку, але широко використовувала мою французьку мову. Щодо одягу, то, на щастя, нам з наказу Петлюри видали всім сукна на убрання, і ми всі три жінки скрізь ходили в однакових убраннях, наче у мундурах. Були й у пані Падаревської, президентки Синього Хреста польського. Найкращі, найщиріші відносини завязались у нас з Інтернаціональним Червоним Хрестом і найсухіші, тільки офіційні — з польським Черв. Хрестом. І не так легко було добути дозвіл об'їхати всі табори.

В межичасі, як тривали заходи про дозвіл на оглядини таборів, мала місце невдала спроба польсько-укр. зближення на тлі культурних інтересів. Відвідав мене у Варшаві мій давній петербур. знайомий, проф. Бодуен де-Куртене, тепер небіжчик, і запропонував познайомити нас з деякими видатними польськими культурними діячами. Відбулися сходини, на яких було запропоновано заснувати польсько-українське товариство письменників і взагалі культурних діячів, щоб обмінюватись національними скарбами культури, перекладами найкращих творів обох літератур і т. п. Але в ході розмов виявились великі ріжниці між обома сторонами в справі конкретної практичної праці такого товариства і з цих проєктів нічого не вийшло. Перед відїздом наша місія влаштувала приняття. Були запрошені українці, поляки, швайцарці з Міжнародн. Черв. Хреста. Яко голова нашої місії, я мусіла сказати пишну промову по французьки.

Одержавши дозвіл оглянути табори, ми рушили