в Европу, до світла, до науки. У Юрка обличчя світилось надією. А ми залишилися в кошмарі тогочасного життя.
По селах розпочиналися повстання. Від часу до часу арештовували то того, то иншого більш-менш видатного українського діяча, але на домагання Огієнка випускали. Закінчувався страшний для України 1919 рік, наставав кінець її незалежного державного існування. Двадцятий рік — це вже була аґонія і лише в травні мали ми короткий просвіток.
У Камянці йшло постійне змагання до культурної творчости. Людмила Михайлівна зорґанізувала жінок, вони від часу до часу влаштовували в клюбі „чай“, на який запрошували ріжні артистичні сили. На одному з цих зібрань прочитано дуже талановитий невеличкий твір для театру молодого письменника Бузька. Урядовці міністерства освіти взялися з Животком до реформи притулків, разом із професорами почали видавати дитячий журнал під редакцією Сірополка, Білецького, Тимченка, Плеваки, Черняхівської, моєю й молодого Гаєвського, як секретаря. Хотіли запросити Самійленка, але він кудись зник із Камянця. Холодний давав чудові ілюстрації. Т-во Пестальоцці орґанізувало „дитячі ранки“. Одного разу Людмила Михайлівна закликала до себе гурток „критиків“: Білецького, Тимченка, Холодного, мене й прочитала свою драму „Право на життя“ з часів большевицького наступу. А поки наша поетеса читала нам свій гарний твір, любий п. Черняхівський приготував нам дуже смашний чай. Закладалася Спілка Видавництв, її вимагали умови життя, папір дорожчав, так що параліжувався всякий друк, друкарні теж ставили неможливі ціни (пуд паперу коштував тоді 10–12.000 карб), а польська цензура щодалі ставала щораз гостріша. З „Малого Кобзарика“, з поеми „Іржавець“, цензура викинула 4 рядки віршів, що здались їй образливими для поляків. Але тяжко було обєднати видавництва. Як комерційні установи, вони змагали кожне до як-найбільшої власної користи. Так, була постанова купувати папір спільно, щоб установити тверді, людські ціни, але ось одно видавництво знайшло папір на дуже вигідних для себе умовах і закуповує тільки собі, скільки йому треба. Але книжки все-таки виходили, хоч і на страшно поганому папері. В-во „Дністер“ видало підручник природознавства Трояновського, переклад з ро-
