Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/267

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

В цьому пеклі протримано мене без жадних пояснень цілу добу. Над вечір прийшов до нас якийсь інший чекіст, з такими гарними, ясно-блакитними очима, що було дивно, як він міг опинитися в цій жахливій орґанізації. Він приніс нам „радісну“ вістку: нас везуть до Камянця. Знову фіра з поломаним ровером на возі, за нашими плечима стоїть червоноармієць-татарин з рушницею. Трясе нас віз до Камянця. Насувалася ніч. Вечером проїздили Лянцкорунь. Коло Особого Відділу оточили нас жиди й жиденята, розглядають з цікавістю, а з вікна підгляділа нас моя приятелька, пані B., і одразу зрозуміла нашу траґедію. Вона продовжувала свою працю — оглядання шкіл в повіті.

В селі Жерді ми переночували в якогось селянина. Приємно було хоч на короткий час спочити від тяжкої дороги. Селяни прийняли нас дуже ласкаво, дали нам покластися в найтеплішому кутку малесенької хати. Були вони дуже вбогі, скаржилися, що не дають їм палива, що забирають увесь хліб, але присутність вартового, хоч він і мало що розумів, перешкоджала нашій розмові.

Ще опівночі нас побудили. Знову на фірі з вартовим, трясе нас безконечною шосою. Аж ось замаячіли межі турецької фортеці, мінарет, собор, крутий поворот — і ми в Камянці.

Підїздимо до „Особого Відділу“, що розміщався в будинках на Петроградській вулиці і мав тут свої арешти. Внучка моя, як особа вільна, пішла просто додому, а мене вартовий передав разом із ріжними паперами і з поломаним ровером із чемерівського 6-го пункту дижурному комісарові. Прийшов старший слідчий, переглянув мої папери й каже: „Ви маєте бути увільнені, бо у ваших паперах нема нічого, що б вас компромітувало“. Покликали старшого комісара з Відділу Інформацій (цебто шпигунства і доносів). Молодий панич, елєґантно одягнений, глянув на мене й руками розвів: „Ви за што арестовани?“ — запитав він по московська — „Я нє імєю на вас абсолютна нікакіх донєсєній!“ — Та мене все ж таки одведено до арештів. Тут теж було не мало людей, переважно інтеліґентних, чимало галичан. Всі були спіймані на тому злополучному Збручі. Серед них пізнала я бездольну, симпатичну учительку