були дуже добрі, сердечні люди. А в яких же злиднях жили! Було в них пятеро діток, старші були шкільного віку, дуже здібні дівчатка, але не було української школи, а до польської батьки не хотіли посилати, то найстарша сама вчилася під керуванням батька. Перебули ми в Степури днів зо три, а потім ласкаво заходилися коло нас галичани — влаштували в одного вчителя, дістали дозвіл на побут і вирядили мене до Львова.
У Львові мені довелося познайомитися з найкращими представниками галицької інтелігенції. Я ніколи не сподівалася такого сердечного від неї прийому. Особливо дорогою і любою мені стала родина Федака, Ніколи не забуду, скільки добра вона мені зробила. У Львові мав тоді зібратися жіночий зїзд, але коли всі делєґатки зібралися, прийшла поліція й заборонила зїзд. Прийшлося вже приватно дещо обміркувати. Тоді ж таки я вперше побачила театр Загарова. Грали „Женитьбу“ Гоголя й грали дуже добре, без шаржу. Тоді ж відбувся у Львові, завдяки щирому відношенню до мене Білецького, мій перший ювилей 50-ліття моєї педаґоґічної діяльности (1871 р. я вперше заснувала дитячий садок у Києві). Взагалі Львів справив на мене гарне вражіння: св. Юр, Наукове Товариство, Бібліотека, „Просвіта“, діяльність жінок — все виявляло високий розвиток громадського життя, координовану солідарність суспільности, під постійною загрозою ріжних перешкод. Треба було для цього великої витривалости й енерґії. Якби мене не тягло до сина, я б з великою охотою залишилася у Львові, щоб додати й своєї праці на користь українського народу в більш свобідних умовах. Але доля судила нам інше.
До Тарнова я приїхала на саме Різдво. Ніколи не забуду, як приязно зустрів мене Огієнко в своїй родині, як вразили мене ті вбогі обставини, в яких він жив після комфорту ректорського помешкання в Камянці. Але й тут виявлялась та надзвичайна працездатність, яка скрізь робила з Огієнка цінного діяча. Тут, у Тарнові, де вже панував такий пригноблений настрій і зневіра, Огієнко, захоплений працею, показував мені свої переклади св. Письма, казав, що йому не вистає дня, щоб встигати виконувати все те, що йому хочеться зробити. На Святий Вечір була у Приходька, згадували любий
