водневий сморід, — це ті джерела, що ними вславились баденські купелі. Ідемо порожніми вулицями, і ось серед усіх темних вікон блиснуло одно освітлене, — це й було те вікно, що, як провідна зірка, перевело мене через Збруч, через усі перешкоди й небезпеки далекого шляху. Юрко пізно працював над якоюсь роботою.
За кілька днів улаштувались. Єремієви найняли мені кімнатку. Але я відразу заслабла на бронхит, а слабість серця прикувала мене до ліжка. Проте ввечері, коли Юрко вертався з Відня з університету, всі збиралися коло мого ліжка, і рідні, і давні друзі — Лотоцький, Піснячевський, що приїздив з Відня й лікував мене, й інші і всі розпитували мене про Україну. Але головною темою всіх розмов — і це мене вражало спочатку — було питання про гроші: де, як їх заробити, роздобути. Всі жили з дня на день, далі, ніж на тиждень, не заглядали. Усі сподівались на чудеса, що зроблять можливим поворот на Україну. Празького Громадського Українського Комітету тоді ще не було, він щойно розпочинав свою працю. У Відні коло решток місії Сидоренка гуртувався невеличкий комітет, що давав деяку допомогу. Але найбільше допомагав наш Червоний Хрест, де працював Чайка — річами й харчовими продуктами. Це було таке свято, як дістануть було від Чайки рижу, цукру, американського сала та борошна. Давали теж ковдри, дитячу одіж та ін. Але вже весною 1922 р. приїхав лікар Холодний з України і з наказу большевиків позабирав усі рештки Червонохрестного майна. Большевицький „ескорт“ так стежив за Холодним, що не давав йому абсолютно ніякої змоги поговорити з своїми земляками. Коли я прийшла до Холодного, якийсь жидок з „ескорту“ ані на хвилину не виходив із хати. Так і повезли все майно Українського Червоного Хреста до Харкова. Для еміґрантів це була тяжка втрата. Але, може, й справедливо було забрати те майно на Україну, якби воно пішло на користь української людности, тільки навряд чи вона з нього скористала. Шкода було, що одна по одній розпадалися українські установи за кордоном. Віденський Червоний Хрест мав багато звязків, що з них і нам була користь; то пішле нас у португальську місію, то в арґентинську, або в скандинавську — там чоботи роздають, там бо-
