Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/282

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

мії й її орґанізаторів — Громадський Комітет у Празі. Скільки неправди доводилося чути під адресою М. Шаповала з вуст тих самих професорів, яких він видобув з невідомости й безділля до світла науки, до служби українському народові! Шаповалові навіть загрожували смертю!

А він захоплювався все новими плянами. Саме на Різдво 1923 р. був він у мене в Подебрадах і вперше висловив мені свою нову мрію про орґанізацію вищої педаґоґічної школи для підготовки освіченого українського вчительства. Ця думка глибоко запала мені в серце. Я завжди близько стояла до народнього вчительства й підготова найкращих їх кадрів стала переді мною, як мрійна мета мого життя. Але від першого слова, висловленого Шаповалом, до його реалізації пройшов довгий час. Організаційні засідання розпочалися з весною 1923 р. Збирались у вітальні Громадського Комітету по вечорах — Шаповал, я, Григоріїв, Ріпєцький. Складали програму на три роки, гаряче обстоюючи принцип громадського виховання майбутніх слухачів, вносили в програми соціольоґію, економику, мови, щоб дати їм змогу поширити світогляд і дати їм можливість вийти зі школи не лише добрими педаґоґами, а й корисними громадськими діячами. Потроху намічався й професорський склад Інституту. Психольоґію доручили пані Яремі, мені педаґоґіку, Майстренкові — хемію та фізику, українську літературу — Л. Білецькому (який в той час ще перебував у Львові), математику — Іваненкові, право — Ейхельманові, соціольоґію — Ріпецькому. Для викладу української мови мали закликати з Берліна В. Сімовича, а на катедру ґеоґрафії — С. Рудницького. Лишилася ще вільною катедра історії. Шаповал виставляв кандидатуру Грушевського, але тому, що Грушевський збирався їхати на радянську Україну, ця кандидатура викликала численні дебати. Він одержав більшість голосів, та потім сам зрікся цієї праці й поїхав на Україну. Першим ректором вибрали Л. Білецького, перші лєкції розпочали в чеській ґімназії, але за півроку одержали гроші від міністерства та найняли власне мешкання.

Тимчасом Господарська Академія цілком відділилася від Громадського Комітету. На засіданні профе-