Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/283

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

сорської Ради було висказано стільки неправд на адресу Громадського Комітету,, що я не могла цього стерпіти, посперечалася з деякими опозиціонерами й на другий день подала заяву, що вихожу із складу професорів і лєкторів Академії.

Розпочався новий період життя в Празі, де мені пощастило зібрати мою родину. Завжди буду вдячна панові Гірсі, що під той час завідував міністерством закордонних справ. Він дав візу на вїзд до Чехії 4-м членам моєї родини, що перебували під большевиками, і для подруги моєї доні, Віри Вержбицької, яка рвалась із Совдепії, щоб закінчити свою медичну освіту. Віра була людина міцної волі, віддана науці. Вона приїхала до мене, коли ще я жила в Подебрадах, така щаслива, що вирвалася на волю, й зараз вступила до чеського університету, де її прийнято на 1-ий курс, хоч вона вже раніш (до війни) простудіювала в Сорбоні 4 курси. Та перебувши в Празі три роки, вона повернулася до Парижа і там закінчила свою освіту, як лявреатка медичного факультету.

Моя дочка, маючи троє дітей, не могла скоро зібратись — тоді закордонний пашпорт коштував міліярди большевицьких рублів. Приходилось багато дечого продати, щоб їх позбирати. Але саме на новий рік 1924 р. вони приїхали, обідрані, але здорові, веселі — і щастю мойому не було краю. Почали улаштовуватися в двох маленьких кімнатах на Нуслях, обідали в реставрації напроти нас. Там був фортепян і моя доня інколи співала. Однак ресторанний обід не відповідав нашому бюджетові, — почали брати обіди в „Мензі“. Так звалась їдальня, уряджена американцями для академічної молоді. Їдальня була далеко на Сміхові, ходили туди старші й діти по черзі. Обіди давали й додому, а порції були такі великі, що 4 обідів за 16 корон вистарчало й на вечерю. Дочка моя давала лєкції співу, працювала, як лікар в Громадському Комітеті, а коли закрилась при ньому амбуляторія, то її покликано до музичного виділу Педаґоґічного Інституту, який саме тоді орґанізувався, як 4-ий факультет. Дочку Любу принято на матуральні курси, старшого сина до чеської ґімназії, молодшого, 6-ти літнього хлопчика — до французького дитячого садку. Так-сяк улаштувались, хоч це